Волонтерський «F point» у Їглаві допомагає українцям

Їглава

Уже понад рік у Їглаві питаннями українських біженців опікується громадська організація «F point». Як змінився характер допомоги та самі українці за цей час, чого вони досягли, кореспондентка Чеського радіо Вікторія Шмуліна запитала в заступника керівника організації Радіма Фідлера.

«F Point», що має багаторічний досвід роботи з іноземцями, опікується широким колом питань, які стосуються біженців. Після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, коли до Їглави почали прибувати сотні, а згодом тисячі людей із України, організація зосередила увагу на терміновій, а потім і системній довготривалій допомозі їм.

Наприклад, питаннями догляду за дітьми, їхньої освіти: на площах проєкту «Українська хата» кожного дня, крім вихідних, доглядають малечу, займаються із нею мовою. Тут створена бібліотека української книги. А проєкт «Українська кав’ярня» став справжнім осередком дозвілля та волонтерства. На постійній основі проводяться не лише курси чеської мови для дорослих, але й, наприклад, різноманітні художні майстер-класи, там надають психологічну підтримку родинам, але й… проводять курси летерінгу та каліграфії, саморозвитку, навчають брейк-дансу дітей та підлітків. Можна потрапити на заняття з йоги або пілатесу.

Через те, що Україна, дім завжди перебувають у серці та думках, то десятки українців збираються, щоб, об’єднавши зусилля, допомогти тим, хто захищає батьківщину: кожен охочий може зробити свій внесок, виготовляючи окопні свічки на спеціальному клубі. До них активно приєднуються й чехи.

Розповідає Радім Фідлер:

Нам вдалося впоратися з першою хвилею біженців. Ми забезпечили їм базову допомогу, направили до шкіл, запропонували курси, надали різні консультаційні послуги. І я б сказав, що нам вдалося створити певну спільноту людей, які тепер допомагають собі самі. Отже, я б сказав, що це найкраще. І здається, що в майбутньому спільнота буде дуже стійкою.

Ідеться про «Українську хату», «Українську кав’ярню», що збирають усіх волонтерів, які хочуть допомогти.

У першу чергу ми бачимо, що біженці стали спокійнішими, впевненішими. Втеча з країни для них була дуже тяжкою. Зараз вони вже стабілізуються. Вони знайшли тут своє місце. Але, тим не менш, ми бачимо, що багато людей ще могли б покращити свою ситуацію, і мовний бар’єр так само відіграє свою роль. Тут багато українців, які багато часу проводять разом і мало інтегруються у чеську спільноту.

Що стосується «Української хати», успіх у тому, що ця «Хата» і далі працює. Я б сказав, що в нас був короткий етап, коли здавалось, що попит на наші послуги скоротився, бо люди з України познаходили собі роботу, мали менше часу, не хотіли так часто зустрічатися. Зараз, після Нового року, попит оновився. Я маю на увазі, що зацікавленість у наших послугах повернулася. Так що сприймаю як великий успіх те, що нам вдається це забезпечити.

Ми розрізняємо короткострокові і довгострокові перспективи. І спочатку розкажу про довгострокове бачення. Я гадаю, що війна мусить колись закінчитися. Але не думаю, що всі українці повернуться в Україну. Я був би радий, аби нам вдалось цю «Хату» утримати як місце спільноти українців, але й інших національних груп, можливо, і чехів. Щоб там і далі відбувались зустрічі різного спрямування. Це така довгострокова перспектива.

Часто люди звертаються з ідеями, що можна було зробити, в чому вони б бачили власний внесок для того, щоб «Українська кав’ярня» і далі існувала. Зараз нам вдається наповнювати заходами кожен день, щоб кожен, хто приходить, знайшов своє місце, щоб усі люди, які живуть у Їглаві та околицях, знали, що тут є центр, де вони отримають пораду від українця, або будуть відвідувати курс чеської мови, або зможуть залучитися до якоїсь цікавої діяльності, отримати допомогу, щоб це продовжувалось і далі. Це такий час підтримки та розвитку.

Пан Фідлер визнає: щось залишається незмінним, а якісь потреби трансформуються. На питання, чи зберігається готовність підтримувати українців, він каже:

Більшість чехів схильна до того, щоб допомагати українцям. Це переважна більшість. Але, тим не менш, настрої різні. Це непросто, дуже часто погляд на людей із України є суб’єктивним. Він буває і критичним. Час від часу чийсь негативний досвід поширюється на всіх людей із України. Це зумовлено певними групами й течіями в Чехії, котрі мають враження, що українці забирають і щось їхнє особисте, що подорожчання прийшло через те, що ми підтримуємо Україну у війні.

Українці самі готові «віддавати» чеському суспільству і намагаються віддячувати чехам за турботу і підтримку. Зокрема, розголосу набула акція, яку проводили в Їглаві для весняного прибирання міського парку: 30 українців, серед яких багато дітей, стали учасниками толоки вдячності.