Важливо співпереживати разом із Україною — поет Сергій Жадан на празькому книжковому ярмарку
Цьогорічний міжнародний книжковий ярмарок «Svět knihy» («Світ книги»), який відбувся в чеській столиці минулого тижня, відвідали рекордні 60 тисяч людей. Одним із найважливіших гостей заходу був відомий український письменник, перекладач і музикант Сергій Жадан.
За останні роки поет Сергій Жадан отримав кілька літературних нагород. Минулого року його нагородили Премією миру німецької книжкової торгівлі (Friedenspreis des Deutschen Buchhandels). Його також вшанували премією імені Ганни Арендт за політичне мислення (Hannah-Arendt-Preis für politisches Denken).
На празькому ярмарку він узяв участь у дискусії, на яку прийшло багато людей. Потім була автограміада: сотні читачів стояли в черзі на коротку зустріч із Жаданом. Більшість просила підписати роман «Інтернат», який нещодавно вийшов у чеському перекладі. А ввечері він виступив на ярмарку вже як рокер зі своїм гуртом «Жадан і собаки». Виручка від концерту піде на підтримку добровольчої 13-ї бригади Національної гвардії України «Хартія» з Харкова, рідного міста Жадана.
Кореспондентка Німецької редакції Radio Prague International Мартіна Шнайберґова поговорила з письменником на ярмарку.
— Пане Жадан, ви отримали вже кілька літературних премій — наприклад, минулого року Премію миру німецької книжкової торгівлі. Що ці премії означають не лише для вас, а й для вашої країни?
— Я не раз казав, що сьогодні кожна літературна премія, кожен переклад творів українських авторів — це перш за все жест солідарності з Україною. Справа не в наших письменницьких кар’єрах — справа в співпереживанні разом із Україною. Я отримав багато літературних премій останніми роками. Інших українських авторів теж вшановували преміями. Для нас це означає можливість розповісти щось про ситуацію в нашій країні і встановити контакт із європейською аудиторією. Це дуже важливо для сьогоднішньої України і для її майбутнього.
— Війна має завершитися справедливим миром. Що ви думаєте про те, що зараз за кордоном не раз лунають голоси, що виступають за лицемірний, фальшивий пацифізм?
— Ми мусимо боротися — за нашу свободу, за нашу країну. Звичайно, ми не хочемо цієї війни, ми хочемо жити в мирній країні і відбудовувати наші міста. На жаль, сьогодні нам доводиться боротися, зі зброєю чи без, і робити все для нашої країни, для нашої свободи.
— Відразу після того, як Росія почала повномасштабну війну проти України, стало очевидно, що такі держави, як Чехія, Польща, країни Балтії, засвідчили значно глибше розуміння ситуації в Україні, яка зазнала нападу, ніж інші держави…
— Ці країни раніше вже побували в нашій ситуації. Вони належали до східного блоку і знають із власного досвіду, що означає радянська окупація, що означали радянські танки в їхніх містах. Я певен, що люди в Празі добре це запам’ятали .
— Чи маєте ви як поет враження, що ваша мова змінилася внаслідок війни?
— Я думаю, зараз наша мова переживає дуже велике перетворення. Ми всі виходимо з цієї війни з іншими інтонаціями, з іншою поетичною мовою. Але в цей час важливо писати щось, робити щось, бути активним.
— Ви побули в Празі, взяли участь у книжковому ярмарку і зустрілися з багатьма людьми. Чехія підтримує Україну з самого початку. Наскільки помітна ця солідарність?
— Я відчуваю в усіх європейських країнах велику підтримку України. Під цим я маю на увазі не тільки політиків, а й пересічних громадян. Вони теж мають свої проблеми. Я бачу в Чехії, Польщі, Німеччині й інших країнах, що багато людей допомагають Україні і роблять щось для неї.
