Серед місць, куди Франц Кафка радо приїжджав, є і Тржешть. До того, як піти на роботу, він регулярно їздив туди щоліта до свого дядька. Деякі легенди стверджують, що саме замок у Тржешті дав Кафці натхнення для культового роману «Замок».
Подорож слідами письменника починаємо біля колишньої синагоги. Крізь аркаду входимо до примітної білої будівлі і сходами піднімаємося на другий поверх. Там є виставка, присвячена Францові Кафці і його родині.
До Тржешті він їздив протягом навчання в 1900—1907 роках. Там він заживав канікули у свого дядька Зіґфріда Леві (Siegfried Löwy), який мав у містечку лікарську практику. Доктор Леві був наймолодшим братом матері Кафки, розповідає наш гід містом, керівниця відділу культури міської адміністрації в Тржешті Романа Штястна.
«Франц Кафка любив їздити до дядька. Зіґфрід був неодружений, трохи відлюдькуватий. Кафка мав до нього дуже добре ставлення — можливо, й завдяки тому, що дядько завжди знаходив на нього час, вислуховував його, коли той мав проблеми, давав йому поради, коли той їх потребував. Франц Кафка тут насолоджувався провінційним життям, якого в Празі він не знав».
1907 року Кафка пише в листі до свого друга Макса Брода:
«…Я багато їжджу на мотоциклі, багато купаюся, довго лежу голий на траві біля ставка, аж до півночі гуляю з закоханою в мене по вуха дівчиною в парку…»
У листі до Макса Брода Кафка розповідає, як він після грози «допомагав деревам», пас корів і кіз і багато грав у більярд, а також ходив на довгі прогулянки, пив багато пива і вже побував у храмі. Як сказала наш гід, ця згадка з листа доводить, що Кафка цілком напевно відвідав тржештську синагогу.
У Тржешті майбутній письменник зустрів і канікулярне кохання. Гедвіґ Вайлер (1888—1953) була з Відня, а до Тржешті їздила до родичів. У час, коли вона зустрілася з Францом Кафкою, вона вчилася у Відні в дівочому ліцеї.
Уперше Кафка згадує про неї в листі до Брода в серпні 1907 року. Він пише, що найбільше часу пробув із двома дівчатами, але змальовує одну.
«Аґата дуже страшна, та й Гедвіґ теж. Г. мала і товста, її щоки невпинно й безмежно червоні, її передні верхні зуби великі і не дають їй закрити рота, а нижня щелепа через це мала; вона дуже короткозора, і таким гарним рухом насаджує собі на носа пенсне — кінчик носа дуже гарно ніби складається з маленьких пружків; сьогодні вночі мені снилися її дуже короткі товсті ноги, і такими непрямими шляхами я пізнаю красу дівчини і закохуюся».
Після від’їзду з Тржешті Кафка послав Гедвіґ Вайлер іще кілька листів, їх збереглося чотирнадцять. Вони листувалися ще з рік, але стосунки на відстані довго не протрималися. Зберігся й лист Кафки, написаний через деякий час, де він звертався до неї на «ви». Гедвіґ Вайлер 1917 року одружилася з Леопольдом Герцкою. Обидва вони пережили Голокост у Відні.
Реалії життя
«Пізнав він тут і реалії робітничого життя: як це — жити за принципом «що заробив, те з’їв», — просто таким життям, якого він у Празі не бачив. У Тржешті було кілька заводів, і між дядьковими пацієнтами були й робітники. Кафка бачив, що життя не таке вже й просте».
Як наголошує Романа Штястна, доктор Леві, до якого так любив їздити Кафка, був у місті й околицях відомою особою.
«Його дуже любили, люди про нього дуже радо згадували. В нього було сильне соціальне чуття, він був і піонером природного лікування. Він часто провітрював приміщення, і батько Кафки сміявся з нього через це. Як можна дізнатися, Франц Кафка сам радо робив зарядку біля відчиненого вікна — він прийняв частину поглядів дядька Зіґфріда. Свого дядька він називав «щебетуном» — і це було не образливе прізвисько, а радше таке миле і м’яке. Дядьків хрипкий голос, мабуть, нагадував йому пташиний щебет».
Провінційний лікар
Зіґфрід Леві був дуже начитаний і мав велику бібліотеку. Він мав у містечку звичайну лікарську практику, а також узявся й за лікування зубів. Він був першим лікарем, хто в Тржешті пломбував зуби. Але люди згадували про нього і з іншої причини, додає наша гід.
«Порядний галас він вчинив у Тржешті тим, що, мабуть, першим у всьому краї купив собі мотоцикл. Це була тоді небачена дивина. Але це технічне диво довго в нього не витримало. Коли він їхав від пацієнта зі Стонаржова, то наїхав на дорозі на колоду і добряче побився. Він то пережив без великих поранень, але мотоцикла знищив. І скоро купив собі кращий і міцніший мотоцикл. Для нього це було вигідніше, бо він міг їздити і до пацієнтів у віддалених околицях і діставався до них швидко. І вже не мусив наймати візка з кіньми, як раніше».
На виставці в синагозі є історичні фотографії, на яких доктор Леві знятий на коні і на мотоциклі. На знімку за липень 1914 року його штовхають чотири дами, остання з них — сестра Кафки Оттла-Оттілія. Як свідчить текст під фотографією, це вочевидь уже другий мотоцикл, що його придбав собі лікар і який надихнув і Франца Кафку, як він згадував у листі до Макса Брода.
Іще на одному знімку лікар сидить у своєму кабінеті. Леві прийшов до Тржешті після навчання медицині 1899 року, розповідає Романа Штястна.
«Він залишився в Тржешті на 25 років, і весь цей час він виконував тут лікарську практику. Для уявлення про те, як тут тоді було: невдовзі після його приходу, 1901 року, Тржешть цісарським декретом Франца-Йосипа була підвищена до статусу міста. Тут жило близько 5 тисяч мешканців, і були дві «земські національності» — чехів було трохи більше. На початку 20-го століття мешканці-євреї, в першу чергу підприємці і фабриканти, спричинили економічне, соціальне і культурне зростання Тржешті. Єврейська громада мала тоді власну школу, єшиву (вищу релігійну школу), синагогу, ритуальну лазню і шпиталь. Це була досить заможна єврейська громада. Через те, що тут жили дві національності, доктор Леві мусив використовувати і німецьку, і чеську мови. І це видно з його рецептів, які збереглися».
Доктор Леві жив у Тржешті в будинку номер 131/9 на Малій площі. На непримітному зеленому будиночку 2001 року відкрили погруддя Франца Кафки. Його автор — скульптор Франтішек Гекел.
Дядько Леві міг надихнути Кафку на оповідання «Сільський лікар», яке він уперше опублікував 1919 року. Так вважає і Романа Штястна.
«Іноді про це ведуть суперечки, але ми в Тржешті стверджуємо, що на це оповідання надихнула особистість доктора Леві, який тут працював як провінційний лікар. У Кафки можна вичитати й інші подробиці, які про нього нагадують. Ця схожість дуже велика, хоча дехто й твердить протилежне».
Коли стан здоров’я Франца Кафки погіршився, дядько Леві був біля нього. Він поїхав до хворого Кафки і до Берліну на початку 1924 року.
1925 року, через рік після смерті Кафки, доктор Леві вийшов на пенсію, а пізніше переїхав із Тржешті до Праги. 20 жовтня 1942 року, незадовго до того, як його мали депортувати до Терезіну, він наклав на себе руки.
Єврейський дух Тржешті пережив Голокост
1942 року всіх єврейських мешканців Тржешті й околиць депортували до концтаборів. Романа Штястна показує на вулицю, що веде до вокзалу.
«Вони йшли цією вулицею Nádražní (Вокзальною) до вокзалу, звідти їх вивозили до Тржебіча, а потім до таборів смерті. Вижило лише одинадцять людей, але ніхто з них до Тржешті не повернувся. 1942 роком історія єврейської громади Тржешті закінчується».
Про жертв Голокосту нагадує пам’ятник на колишньому в’язничному дворі, за будівлею ратуші. Тора зберігається в тржештському музеї.
А будівля синагоги кілька років використовувалася як склад — спершу овочевий, потім театральних декорацій. У 1950-х роках її купила Чехословацька гуситська церква, яка є її власником і нині. І ця пам’ятка варта уваги, каже Романа Штястна.
«Синагога була збудована десь після 1672 року, але перша письмова згадка про неї датується 1693 роком. Барокового вигляду будівлі ми, на жаль, не знаємо, бо 1824 року весь єврейський квартал був тяжко пошкоджений пожежею. Синагогу відбудували протягом року. Ще одна пожежа охопила цю частину міста 1920 року. Тоді синагогу знову відремонтували і частково замурували аркади. І в її нинішньому вигляді ця синагога унікальна».
Від синагоги вирушимо на невелику прогулянку колишнім єврейським кварталом. Романа Штястна вказує на вузеньку вуличку біля синагоги.
«Позаду на цій вуличці видно будівлю автошколи. В тому низькому будиночку колись була єврейська школа, а біля неї шпиталь. А перед нами стоїть досить непримітна сьогодні будівля — раніше то був будинок рабина. Рабин там мав квартиру. Крім того, там була і зала засідань. Із правого боку вулиці в будинку, що частково розвалюється, працювала єшива. І коли сюди з’їжджалися учені з усіх околиць, Тржешть називали малим Берліном».
Непримітною вуличкою проходимо повз колишній будиночок сторожівні і йдемо далі на Kozí plácek (Козина площа). Керівниця відділу культури міської адміністрації в Тржешті Романа Штястна тут завершує свою розповідь.
«Тут залишилося ще багато первісних будиночків. Ми опиняємося в цілком іншому світі будиночків — часто й відремонтованих, але тут зберігається первісний зовнішній вигляд. У будиночках живуть, але на вигляд вони як раніше».
А ми ще на хвильку залишимося в Тржешті й подивимося на білу будівлю на невеликому пагорбі над дорогою на іншому березі Тржештського потічка. Не помітити замок неможливо.
Його кілька разів перебудовували, востаннє в 19-му столітті в неоренесансному стилі. Від 1984 року він належить Академії наук Чехії, яка влаштувала в ньому готель.
Дехто вважає, що саме замок у Тржешті міг надихнути Кафку на написання роману «Замок». Хоча як джерело натхнення розглядають і ще кілька місць. Єдине, що можна сказати напевно, — що Кафка ходив до розлогого замкового парку.
Також на цю тему
-
Слідами Франца Кафки
Де виростав всесвітньовідомий письменник, які місця давали йому натхнення, де він перебував вільний час, і взагалі: яким був Кафка як жива людина?
