Коло взаємодопомоги. Spilka об’єднує українців у Празі
Про них говорить уся Прага. Вони роблять подкасти на ютубі, об’єднують українців у Празі, заповнюють прогалини у знаннях, допомагають ЗСУ. Їхня команда співзасновників складається з восьми людей, і кожен має свою зону відповідальності. До студії української редакції Чеського радіо завітали двоє співзасновників культурного простору для українців Spilka — Кирило Безруков та Карiна Армлос.
— Для вас одразу непросте завдання: розповісти тим, хто про вас не знає, таким чином, аби тим, хто вже доєднався до вашої спільноти, було цікаво.
Кирило: По-перше, дякую. Я був дуже здивований почути, що про нас говорить уся Прага, добре усвідомлювати користь своєї роботи. Наш проєкт — у першу чергу для тих, хто шукає своїх. Наш проєкт сконцентрований на культурних подіях, і таким чином ми об’єднуємо українців у Празі. Українці можуть завітати на наші заходи, доєднатися до нашої спільноти і таким чином трішки відчути себе вдома.
Карiна: Я і сказала, що це проєкт перевідкриття себе. Після 24 лютого для кожного з нас питання самоідентифікації стало дуже важливим, і я хочу сказати, що ми почали свою діяльність трошки раніше. Наприклад6 у мене був «Книжковий клуб», де ми читали, тільки українську літературу, і по ньому я можу сказати, що кількість людей, яка була тоді і яка ходить зараз, збільшилася у п’ять-шість разів. Тому я вважаю, що наша головна місія — допомогти людям заповнити ті прогалини, які не додала школа чи освіта якась інша в культурному аспекті.
— Ви сказали, що Spilka — це можливість знайти своїх. Наскільки розумію, і команді також дуже важливо знайти своїх. З кого складається ваша команда і кого ми не бачимо сьогодні у нашій студії?
Кирило: Взагалі Spilka налічує вісім співзасновників, всі вони дуже зайняті люди, але тією чи іншою мірою вони долучилися до нашого проєкту. І зараз це я як голова організації, Карiна — вона в нас відповідає за івенти, Святослав Каліщук, який відповідає за зв’язки з громадськістю. В нас є Ірина Кондратьєва, яка smm — наша богиня, — як і Анна Ковригіна. Тобто всі ці люди, я точно когось забув. У нас є ще і Сергій Сароян — він тут голова-керівник бізнес-спільноти Board для українців, і Spilka знайшла перший свій поштовх з цієї організації, тому що тоді якраз певна згуртована спільнота підприємців долучилася, щоб дати поштовх цій організації. Тобто людей дуже багато, кожен з них долучився тією чи іншою мірою, і зараз до нас також долучаються нові люди, які хочуть щось приносити у нашу організацію, і це дуже надихає.
— Чи можна ще стати співзасновником? Чи ви вже нікого до цієї когорти не приймаєте?
Кирило: Співзасновники вже свою функцію виконали, як нам пояснив юрист, тепер вони просто члени організації, але Spilka набирає нових членів, і нас вже понад 50 людей, і ці люди знаходять себе. Вони разом ходять на якісь події, вони долучаються до розвитку нашої організації, вони пропонують якісь нові формати заходів, і ми хочемо стати такою платформою для кожного українця, який, по-перше, може прийти, поспілкуватися з українцями — українською, для нас це дуже важливо, ми спілкуємося тільки українською — він може прийти і реалізувати якийсь захід у нас. Наприклад, до нас прийшла дівчина, яка сказала: «Я хочу через вас показувати старе українське поетичне кіно». І ми допомогли знайти приміщення, і вона просто виступила з лекцією. Люди подивилися цей фільм, мені здається, то був «Білий птах з чорною ознакою», і потім була дискусія. Люди пішли натхненними, і нам дуже подобається, що ми це робимо для інших, щоб у людей була платформа себе реалізувати і долучитися до розвитку, тому що ми бачимо, що людям це дуже подобається, і їм це потрібно. Єдине додам, що у нас такий був випадок, що на одній з наших зустрічей до нас прийшла дівчина і сказала: «Я до цього жила в Україні, потім ми приїхали в Молдову, тепер я тут і тільки тут, я можу сказати, що я вдома, тому що в мене є така спільнота людей навколо». Тому це дуже надихає і штовхає розвиватися надалі.
— Мені здається, що це найвища оцінка.
Карiна: Я б хотіла додати, що нашу організацію можна поділити на дві частини — це івенти і спільнота. Виходить так, що хто приходить до нас на івенти, долучається до нашої спільноти, і навпаки.
— Це секта?
Кирило: Ми всі кажемо, що це не секта.
Карiна: Але слухайте, якщо до нас ніхто не буде ходити, то ми і не зможемо робити свої івенти, і в цьому і суть: люди ходять — ми робимо. Таке коло взаємодопомоги, і таким чином ми розвиваємо українську культуру і допомагаємо людям відчути себе тут як вдома. У нас немає ідеї створити тут маленьку Україну, не в цьому сенс. Сенс в тому, що коли ти закриваєш усі свої потреби, тобі набагато легше живеться, ти продуктивніше працюєш, відчуваєш силу донатити, допомагати, бо майже кожен наш івент збирає донати обов’язково.
— А для кого збираєте донати? Для військових якоїсь окремої бригади чи для ваших особистих знайомих?
Кирило: Ці збори можуть бути різними, але ми тут запартнерилися з «Празьким Майданом» — це організація, яка тут працює з 2013 року, ще з початку Революції Гідності, — і ми зазвичай збираємо донати для них. Але зараз ще є такий збір — тиловики, і він виходить: вони розбивають збори на різні країни, різні міста, і також до цього збору деякі наші учасники долучилися, ми також їх підтримуємо в цьому. Тому для нас не принципово, для кого, але для нас головне, щоб це були перевірені люди, яким ми довіряємо, які потім можуть відзвітувати і підтвердити, що вони цілеспрямовано використали ці кошти, які ми зібрали для них.
— Наскільки амбітними були ваші цілі на початку створення проєкту Spilka?
Карiна: Була ідея, щоб ми мали свій простір. Простір повинен бути великим, бо зазвичай наші івенти налічують від ста людей, наприклад, Вечір поезії може зібрати 100—110 людей — це тому, що більше не влазить. Ми знаходимо такі приміщення, в нас є свої вимоги до них. Але ми зіштовхнулися з тим, що скільки б ми не крутили, в нас нічого не вийшло, і проєкт працює дистанційно, просто орендуючи по Празі класні театри чи приміщення, і ми на цьому зупинилися: поки що працюємо тільки онлайн.
— Але ще є потреба у приміщенні чи вже зневірилися?
Кирило: Це велике питання. Приміщення — це додаткова відповідальність, якої ми не боїмося.
Карiна: В основі нашої організації бізнесмени — бізнесмени все прораховують і кажуть так: «Ось ви всі романтики, посуньтесь».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Кирило: Тут важливо зазначити, що Spilka не бере гранти — ми хочемо створити організацію, яка буде фінансово сама себе забезпечувати. Тому наші учасники платять внески в організацію — для нас це найкращий показник того, що ми корисні для них. Ми хочемо зробити комерційно самостійну організацію, яка може розвиватися і не залежати від нас. Ви казали про наш обрій мрії, так? Його інколи дуже важко зупинити, тому що інколи я себе ловлю на тому, що, наприклад, ми коли їдемо до іншого міста і зустрічаємося з друзями і починаємо розповідати: «Слухайте, а нам треба поспішати додому, тому що у нас буде «Здибанка», а потім Вечір поезії, а потім Музичний квіз, потім просто квіз «Ти шо, найрозумніший?» — вони кажуть: «Круто, класно, що вас там так багато». Тому в нас вже є мрії про франшизу, що ми можемо інші міста вчити цій технології, тому що вона дуже класно об’єднує людей, вона повертає людей до українства. Вона їм нагадує, хто вони. І так склалося, що у зв’язку з тим, що нас дуже довго зросійщували і підміняли нашу культуру і історію іншою, то у людей є дуже гостра потреба відновити ці корені. І ми з цим також допомагаємо, і це одне з головних завдань, якими ми теж займаємося.
— До речі, а що таке «Здибанка»?
Кирило: «Здибанка» — це такий захід, куди приходить приблизно 50 людей, і ми їх між собою знайомимо. Це такий networking. Ви приходите, берете номерочок, у вас там вже маршрут столів, і ви сідаєте за кожен стіл. Там п’ять раундів, ми за кожним раундом даємо питання, які б могли вам допомогти краще про себе розповісти іншим. Наприклад, у вас є декілька хвилин, за цей час ви відповідаєте на ці питання і розповідаєте іншим про себе. Потім в перерві ви сідаєте за інший стіл, і там на вас вже чекають нові люди, нові питання. І таким чином у вас є за вечір можливість познайомитися приблизно з двадцятьма людьми новими, потім залишитися з ними в одній групі, потім їх покликали на чай-каву, на кіно, в театр. Потім в нас ще є і формат вільного спілкування, тобто спочатку ми цілеспрямовано знайомимо людей, а потім в них ще є можливість щось замовити на барі, поспілкуватися, підійти до того, до кого вони не встигли підійти, і далі, можливо, стати друзями чи частиною нашого проєкту, і доєднатися до спілки.
— Чи склалися пари на цих заходах?
Кирило: В нас є ідея. Наш Святослав Каліщук завдався ідеєю, що якщо в цьому році у нас складеться пара, яка одружиться, — він дуже гарний ведучий, він безкоштовно проведе цей захід. У нас є фотограф, який безкоштовно це відзніме, і в нас є люди, які можуть безкоштовно кейтеринг надати. У нас багато дуже класних учасників, всі люди дуже різні, зі своїми ідеями, і це також надихає.
— Які проєкти «Спілки» користуються зараз найбільшим попитом серед українців? Чого їм бракує — можливо, з запитами до вас приходять?
Карiна: Я так думаю, що людям бракує спільноти. Тут ми задовольняємо їх «Здибанкою» і всіма попутніми проєктами, але якщо брати культуру, то в нас є три робочі формати: це «Здибанка», це «Ти шо, найрозумніший?» — це такий квіз інтелектуальний, в якому обов’язкова в нас є складова українських питань. Ми відроджуємо історичні факти, культурні, загальноосвітні, і людям це стає ближче та цікавіше. Вони: «О, ми цього не знали», про якогось Сержа Лифаря, який був видатним танцюристом у Парижі. І «Вечір поезії» — він в нас вже буде десятий, наприкінці серпня, тобто це завжди такий формат, де актори виступають і читають вірші класиків чи сучасних поетів.
Кирило: І треба сказати, ще про наш квіз «Ти шо, найрозумніший?» — це не нудно. Це дуже весело, тому що ми даємо додаткові бали за смішні питання, і це інколи перетворюється на таке велике гумористичне шоу, тому що кожна команда намагається якось дотепно відповісти, і це дуже весело і водночас азартно. Ми відкриваємо багато цікавих фактів про Україну, як цей Серж Лифар, який приїхав колись до Франції і сказав: «Я українець і не буду відмовлятися від українського громадянства». На той момент це був час радянський чи імперський, але він відчував себе українцем. І такі факти, коли людина про них дізнається, то в неї змінюється ставлення до себе. Це легка форма, і люди розуміють, наскільки самодостатня, і цікава, і дуже непересічна українська культура, і українська спадщина.
Карiна: Презентації книжок користуються дуже великою популярністю, бо я знаходжу способи дуже відомих письменників до нас запросити, і завжди це також 100+ людей.
Кирило: Так. До нас приїжджав Макс Кiдрук, всіх лякав тим, що скоро у нас буде глобальне потепління, і було сто людей. Було так дотепно, що я прийшов на цю лекцію в кінці і сказав: «Дуже сподобалось, але ми скоро всі помремо!». Була Ірена Карпа — вона перша в нас повірила, приїхала і також виступала з презентацією своєї книжки. До нас приїжджала Євгенія Кузнєцова, також зібрала багато людей. Радомир Мокрик також дуже класно розповів про дисидентів і шістдесятників, тому ми навколо цього і будуємо. Наші головні: «Здибанка» — якщо ви хочете познайомитися, знайти друзів. «Ти шо, найрозумніший?» — це квіз, де ви можете в азартній, ігровій формі зібратися в команду, ми для вас знайдемо команду і позмагатися за звання найрозумніших. В нас є Вечори поезії, Книжковий клуб. У нас є, як Карiна казала, презентації книжок. У нас з’явився новий формат, музичний квіз — це коли люди просто музику відгадують, також в такій дотепній, гумористичній формі. І в нас ще з’явився формат показу фільмів, коли люди можуть прийти, послухати лекцію невеличку, цікаву, подивитися фільм, потім долучитися до дискусії.
Карiна: В нас ще є непостійні формати, які ми пробуємо, і вони не завжди вистрілюють. В нас є ще квест по Празі, також з українським контекстом — чи «Українська Прага», чи якісь такі речі. Для нас дуже важливо відкривати українцям Україну і українську історію, бо ми із Запоріжжя, ми майже дев’ять років тут живемо і навчались у той час, коли, наприклад, я в школі навіть Василя Симоненка не вивчала, ось такі реалії були. І ми самі для себе це відкриваємо, для нас це важливо. А ще дуже важливо у всіх наших івентах поєднувати культуру і красу, тобто це завжди якесь дуже красиве місце для того, щоб була така стала асоціація, що українська культура — це гарно, красиво, якось ексклюзивно, і нам є чим пишатися.
Спільнота Spilka в соцмережах:
Також приєднуйтесь до української редакції Radio Prague International в інстаґрамі
