Великдень по-чеськи і по-українськи: у чому різниця?
Цієї неділі і Чехія, і Україна святкуватимуть Великдень разом — так стається кожні кілька років. Тільки для українців головне святкування відбудеться в неділю, власне в день Пасхи. А для значної частини чехів головні веселощі настануть у понеділок — із «помлазками», крашанками і народними ярмарками. У чому різниця між українськими й чеськими великодніми традиціями і що варто знати про особливості святкування?
Тиждень перед Великоднем у Чехії має свою давню символіку. Кожен день — зі своїм кольором, традиціями і заборонами. Наприклад, Погана, чи Бридка, середа — день, коли не можна сердитись, а Зелений четвер — час їсти шпинат або кропиву для здоров’я.
Петра Файфічова працює в дитячому садочку і каже: напередодні свята дітям завжди розповідають про тонкощі давніх чеських традицій — щоправда, без релігійного контексту.
«Кожного дня ми маємо щось інше. Наприклад, був Синій понеділок, Жовтий вівторок, Погана середа, коли не можна сердитись, та Зелений четвер, коли треба з’їсти щось зелене. Потім — Велика п’ятниця, але ми про неї нічого не розповідаємо дітям. Усе, що стосується релігії, ми не висвітлюємо — залишаємо це батькам, щоб вони самі вирішували, що і як розповідати. А для нас це радше свято весни».
Для українців передвеликодній тиждень — це Страсний час. Менше народної символіки — більше релігійного змісту: молитви, піст і приготування до освячення великоднього кошика.
Та головна різниця — у самому дні найбільшого святкування. У Чехії це переважно Великодній понеділок. Саме тоді хлопці з «помлазками» раніше ходили до дівчат, а ті дарували їм крашанки, розповідає Петра Файфічова.
«У Великодній понеділок раніше ходили колядувати — діти розповідали вірші та колядки і отримували крашанки або якісь смаколики. А «помлазку» завжди плели з гілочок — у кожній частині Чехії її називають по-різному: десь — «мрзка», десь — «помласка». На неї нав’язували стрічки і символічно плескали дівчат, щоб ті були молодими та здоровими. А хлопці за це отримували крашанки або нові стрічки — залежно від регіону. Є місця, де цих традицій дотримуються й досі. Ми святкуємо лише в понеділок — і то до 12-ї години. О 12-й уже все закінчується — ніхто нікуди не ходить».
В Україні ж на Великодній понеділок активне святкування є лише на заході — зокрема, в Галичині, Буковині та Закарпатті, де цей день — Поливаний понеділок. Там традиція досить схожа до чеської, щоправда, хлопці обливають дівчат водою. Вважається, що це приносить очищення, здоров’я та красу.
Щодо святкової великодньої їжі, то чехи обов’язково готують печеню з трьох видів м’яса (nádivka) як символ достатку після Великого посту, печуть «мазанець» — солодкий хліб із родзинками — і баранця-«беранка» — тістечко у формі ягняти, розповідає 89-річна мешканка Праги Мілена Копецька.
«Великого баранчика печу, ще чотири маленькі і мазанець. Він солодкий, тісто дуже схоже на «ваночку», яку ми печемо на Різдво. Вони дуже схожі. Виходить такий буханець, і я ще маю одну церковну традицію: надрізаю ножицями верхівку і роблю хрестик. Але для мене це все означає більше початок весни, ніж релігійні питання».
Ще одна відмінність — церква. В Україні похід до храму — це частина великоднього ритуалу. У Чехії — радше виняток, особливо в містах.
Натомість традиції Моравії дуже схожі на українські, каже Марта Новотна.
«Я з родом із Моравії, жила за 15 кілометрів від міста Брна. Ми були так виховані, що десь до 18 років я мусила ходити до церкви щонеділі. А Великдень для нас був дуже важливим християнським святом. До кошика ми клали варені яйця, «мазанець» або пасхальну випічку — і все це в церкві клали на вівтар. Священник кропив це водою, молився, освячував — і ми відносили все додому. Зараз я регулярно ходжу до церкви лише на Різдво, а на Великдень, якщо буду тут, то теж зайду до храму».
У Чехії Великдень сприймається радше як свято весни — з акцентом на народних звичаях, прикметах та символіці кольорів. Натомість в Україні це свято має більш церковний, глибоко релігійний зміст — із суворим постом та багатою обрядовістю. Та попри різні традиції, суть залишається спільною: для обох країн це свято весни, життя й відродження.