«Ми знаходимо іноді неочікувані підходи для гри»: музична реабілітація ветеранів із травмами
Музика як інструмент реабілітації ветеранів із травмами. Саме з такою ідеєю майже три роки тому до львівського центру Superhumans прийшов Володимир Недогода. Сьогодні музична терапія тут допомагає пацієнтам зменшити тривожність, покращити сон і відновитися після важких травм.
«Багато хто перестає приймати пігулки, щоб заснути, бо, на жаль, у багатьох є проблеми зі сном після поранення. Нерідко відмічається зникнення фантомних болей на певний період, іноді навіть на дуже довгий період».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Окрім релаксаційних сесій, у Superhumans використовують і активні форми музичної терапії. Пацієнти слухають музику, створюють власні композиції, грають на інструментах. І для цього не потрібно мати жодного музичного досвіду. Через музику ветерани можуть висловити те, про що складно говорити.
«Коли людина бере, скажімо, барабан і починає вистукувати щось, що їй болить, і потім стає просто легше, — вона вже більш охоче йде на контакт, і це більше допомагає соціалізації».
Для ветеранів із важкими травмами чи ампутаціями музика стає ще одним способом побачити: життя після поранення триває.
«Дуже важливо показати людині, що життя не закінчилось, що це жахлива трагедія, але це і новий початок, що все можливо. І оскільки, наприклад, в Superhumans ставлять найсучасніші протези і проводять повний цикл реабілітаційних заходів, то ми намагаємося максимально допомогти людині опанувати протез, в тому числі через музичні інструменти. Ми розробляємо, наприклад, спеціальні медіатори для людей без рук, ми знаходимо різні, іноді неочікувані для нас самих підходи для гри на якомусь інструменті, коли немає кінцівки, або коли дуже поганий зір, або дуже великі проблеми зі слухом».
Спочатку команда музичних терапевтів працювала лише з релаксаційними сесіями. Для людей, які пережили травму, це найбезпечніший формат. За словами фахівця, у роботі з людьми, які пережили війну, важливо дуже обережно добирати музику. Деякі звуки можуть стати тригером і спровокувати небажані реакції організму та психіки.
«На жаль, бувають звуки-тригери, які можуть спровокувати неприємні спогади або відчуття, або навіть біль. Тому, наприклад, не рок-музика чи реп чи щось інше… Тому бувають такі моменти. І бувають моменти з низькочастотними звуками».
Саме один із таких випадків несподівано відкрив для команди новий напрямок роботи. Пацієнт із важкою черепно-мозковою травмою не зміг слухати музику.
«Він якось прийшов до нас на терапію, і буквально через пару хвилин він сказав, що не може, бо низький звук у нього викликає сильний головний біль через контузію. Звісно, ми змушені були припинити і думали, як ми можемо співпрацювати далі, що ми можемо робити. І він сам нам дав підказку. Він запитався, що це таке, і показав на діджейський пульт».
Коли чоловік почав працювати за діджейською консоллю, сталося те, чого терапевти не очікували. Він настільки захопився процесом, що перестав відчувати дискомфорт від звуків. Саме цей випадок став поштовхом до розвитку нового напряму музичної терапії.
«І тут сталося без перебільшення диво, бо він поринув з головою в той процес. Ніякі низькі частоти його вже не турбували. Він сидів хвилин, мабуть 15, крутив там щось, зводив, переводив і щось там пробував. В нього одна рука дуже погано працювала через травму, і він все одно навіть цією рукою пробував повертати всі ці крутілочки, все тут якось робити. Що навело нас одразу на дві думки. По-перше, про дрібну моторику, і це потім неодноразово підтверджувало, що дуже допомагає для дрібної моторики якраз робота з пультом або з MIDI-контролерами. А також, що електронна музика і діджеїнг можуть бути цікаві і корисні для пацієнтів».
Після цього команда центру разом із діджеєм Владом Фісуном почала проводити окремі заняття з діджеїнгу. Результати перевершили очікування: електронна музика виявилася не менш ефективним інструментом терапії, ніж традиційна. Ця програма наразі виросла в проєкт EnterDJ, що успішно розвивається в Україні. Саме в рамках цього проєкту Роман Черкас сформувався, як DJ та отримав змогу відвідати Colours of Ostrava.
«Електронна музика — це взагалі окремий наш авторський напрямок. Він не є зараз класичною музичною терапією. Це те, що прямо тут і зараз зароджується в музикотерапевтичних колах. Бо, як і будь-яка наука, це доволі консервативна річ. Вона розвивається, але поступово, бо мають пройти час, досліди, щоб впевнитися, що цей підхід дійсно дієвий».
Для ветерана Романа Черкаса саме заняття діджеїнгом не лише стали частиною реабілітації, а й відкрили шлях на велику сцену. Свій сет для фестивалю Colours of Ostrava Роман підготував самостійно. Його виступ викликав шквал позитивних емоцій — як в українців, які пришли його підтримати, так і у чехів.
«Зізнаюся, що в першу чергу я йшов підтримати українського ветерана війни. Та думав, що це буде музика, яку людина створила за пару місяців і що це буде щось таке звичайне. Але потім я сам зрозумів, а також зі мною погодились й інші, що це було просто надзвичайне шоу, і що Рома є дивовижний музикант і може ще здивувати».
Своєю творчістю пацієнти центру Superhumans вражають не лише глядачів на концертних майданчиках. Вони також виступають для світових лідерів, дипломатів і знаменитостей, які приїжджають до центру підтримати українських ветеранів. Серед гостей були президент Чехії Петр Павел, президенти інших держав, міжнародні делегації, а також британський принц Гаррі, який уже кілька разів відвідував Superhumans.
«Ми мали честь пограти для таких відомих особистостей, як принц Гаррі, з яким ми вже двічі чи навіть тричі зустрічалися. Причому для нього наш інший пацієнт записав сет української електронної музики, під яку тепер принц тренується, бо він дуже завзятий спортсмен і він має власну програму для ветеранів Invictus Games, що є теж для нас високою честю трішечки бути дотичним до того».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Досвід, який сьогодні накопичують українські фахівці у роботі з ветеранами війни, є унікальним. У центрі Superhumans наголошують: вони відкриті до співпраці. До Superhumans уже приїжджають медики та реабілітологи з різних країн, зокрема й із Чехії.
«І ми максимально щиро відкриті до співпраці з чеськими колегами і будемо дуже раді поділитися з ними досвідом, бо дійсно той досвід, який ми зараз отримуємо, унікальний. Він унікальний в медицині загалом, у Superhumans приїжджають, в тому числі, до речі, з Чехії і хірурги, і реабілітологи, і представники інших професій, і також в галузі психотерапії. Тому що, на жаль, ми маємо найжахливішу війну в західному світі за останні 80 років, і, на жаль, ми маємо сотні тисяч травмованих людей. І це дає величезний досвід роботи, який, на щастя, неможливо отримати в мирному світі. І краще б його, звісно, ніколи не отримувати, але вже маємо, що маємо, і тому для нас дуже важливо ділитися ним».