Лубош Веселий: «Саме культура зміцнює стійкість нації»
Проєкт «Archa III» («Ковчег III») — це найсучасніша «швидка допомога» для творів мистецтва України, що постраждали внаслідок російської війни або просто є в небезпеці. На наших очах «Archa III» створює цифрову «матрицю» української духовної спадщини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Саме цей проєкт став першою чеською акцією, що увійшла до престижного списку найкращих винаходів 2026 року за версією «TIME». Це перша самостійна чеська ініціатива, що потрапила до цього списку за 26 років його існування. «TIME» представляє інновації, які мають значний суспільний вплив та змінюють реакції людей на сучасні виклики.
Переобладнаний і фактично роботизований автомобіль Volkswagen «Archa III» спроможний обробити будь-який архітектурний об’єкт прямо на місці, тобто створити його якісну цифрову копію та зберегти її у хмарі. Цифрові копії менших творів мистецтва робляться в машині.
На це унікальне технічне дітище Національного музею Чехії родинний фонд подружжя Комареків виділив 18 мільйонів крон. Воно вже показало себе в Києві та Чернігові, а в майбутньому продемонструє унікальні можливості і у Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Ще 5 мільйонів фонд виділив на проєкт «Archa I» — лабораторію на колесах від Національної бібліотеки Чехії, яка від січня 2025 року рятує писемні пам’ятки України у Києві та Одесі. Тут очищують пошкоджені книжки, просушують їх, консервують та вкладають до вакуумних упаковок.
На підході і невеликий фургон «Archa II», де такі книжки можна буде не тільки відсканувати, а ще й зняти з них повноцінну цифрову копію. Наразі фонд вклав у новий «Ковчег» три мільйони крон та активно долучає до проєкту інших донаторів.
Про це і не тільки наша розмова з директором родинного фонду подружжя Комареків Лубошем Веселим.
— Ви щойно повернулися зі Львова, якраз зараз Львів активно обстрілюють. Що відчуваєш, коли, рятуючи культурну спадщину чужої країни, наражаєш на небезпеку власне життя?
— Ранок з неділі на понеділок я справді провів у підвалі готелю «Жорж». Оскільки місто атакували дрони. Знаєте — це дуже дивно… Ти приїжджаєш кудись, де їздять автомобілі, люди сидять у кав’ярнях, ходять до магазинів. Ввечері надворі грає класична музика. І ти ловиш себе на думці, що все гаразд, що нічого страшного не відбувається. А зранку лунає тривога, на рецепції готелю тобі кажуть, що потрібно спуститися в укриття, і ти опиняєшся в австрійських катакомбах разом з переляканими жінками і дітьми. Для мене це, напевно, був момент першої реальної зустрічі з війною. Звичайно, тебе охоплює тривога.
— А думки не захоплюють: «Що я тут взагалі роблю? Замість того, щоб працювати у безпечній Празі?..»
— Ні. Натомість захоплює злість. Через те, що це взагалі відбувається. Ми відвідували реабілітаційний центр UNBROKEN, який наш фонд має намір підтримати матеріально. Взяти участь у будівлі тераси на його даху — для арт-терапії та відпочинку пацієнтів. Я бачив там людей без рук і ніг, людей, які втратили зір. І ти запитуєш себе: чому?!. Чому в наш час відбувається така безглузда річ?! Війна, що абсолютно даремно руйнує життя сотень тисяч родин?!. Ти відчуваєш злість та водночас певне безсилля. Просто не розумієш, кому потрібні такі страждання.
— Тоді чи не практичніше було б підтримувати саме такі проєкти: житло для переселенців, медицину?
— Ми так і робили в Празі з другого дня (повномасштабної) війни. Допомагали з розміщенням українських біженців, купували їм речі та гігієнічні потреби, піклувалися про шкільні та позашкільні програми для дітей, табори. Але, розумієте, стійкість буває різною. Це не тільки здатність впоратися з чимось фізично.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
З погляду нації на стійкість треба дивитися ширше. Щоб не зламатися, вам потрібно знати, хто ви. А ким ви будете без знань з власної історії? Причому на території України неодноразово відбувалися події, які суттєво вплинули і на історію Європи.
Рідний дім — це не тільки будинок, це, насамперед, ТВОЯ культура. Саме культура зміцнює стійкість нації. І у Львові це дуже відчутно. Мистецтво допомагає людям осмислити травми війни та відрефлексувати постійну небезпеку. Воно ж аналізує політику, пов’язану з цим конфліктом, вшановує героїв, які захищають країну.
У Львові я мав змогу зустрітися з митцями та кураторами акцій. Перелічені теми виразно присутні практично в усьому культурному просторі міста. Для мене було великою радістю побачити, що там попри все виникають нові галереї, альтернативні культурні майданчики. Водночас інша мистецька течія надає можливість людям відпочити, побачити промінь надії на нормальне мирне життя.
Росія не даремно ліквідує об’єкти духовної спадщини України. Агресори чинили так в усі часи. Головне — знищити культурну ідентичність народу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Щоб виникло бажання повернутися додому, ви повинні бути впевнені, що знайдете там головне: свою пісню, історії, збережені у книжках рідною мовою, свою церкву… Все має бути таким, як тоді, коли ви це лишили. Вам потрібен рідний культурний код.
Фахівці Національного музею Чеської Республіки вже рятували пам’ятки після конфліктів у Сирії чи Афганістані. Чеські бібліотекарі боролися з наслідками жахливої повені. Тепер їхній досвід, підсилений унікальною технічною базою, допомагає рятувати духовну спадщину України.
