Порятунок України є і в наших власних інтересах, наголошує чеський сенатор
Росія хоче, щоб діяло право сильного, каже Павел Фішер, голова комітету з закордонних справ, оборони й безпеки Сенату, верхньої палати чеського парламенту.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Як сказав він в інтерв’ю станції Plus Чеського радіо, є в інтересах Чехії, щоб Україна перемогла в розв’язаній Росією війні. Адже, за його словами, «наші добробут і саме існування ґрунтуються якраз на дотриманні правил».
«Ми стали б проти себе самих, якби не помічали, що Росія руйнує їх і випробовує, який вигляд мав би світ, у якому діяло б право сильного», — додав Фішер.
Він звернув увагу, що Росія не визнає суверенітету менших держав, тому її треба остерігатися.
«Необхідно повторювати громадськості, що метою наших зусиль є уникнути збройного протистояння з Росією. Але це означає, що ми будемо розбудовувати свої здатності або допомагати Україні, яка залежить від допомоги інших, і тим самим примусити Росію змінити свої розрахунки. Бо ж (російський керівник Володимир) Путін розраховує на те, що Україна врешті залишиться сама і впаде», — каже чеський політик.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Партії, які ставлять під сумнів продовження допомоги Україні, користаються з того, що люди вже звикли до повідомлень про війну і водночас мають багато власних турбот, каже позапартійний сенатор.
До того ж у публічний простір вступає Росія, яка намагається сіяти хаос і розкол.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«І водночас вона використовує гроші для того, щоб платити тут найрізноманітнішим організаціям, які часто виступають як корисні ідіоти, бо захищають інтереси Росії», — додає Фішер.
Росія, наприклад, намагається використовувати для дестабілізації Європи міграцію, про що свідчить, зокрема, напружена ситуація на польсько-білоруському кордоні, наголошує він.
Тим часом, на його думку, нова хвиля біженців може прийти і з України, де Росія знищила 70 відсотків енергетичного сектора. І це один із аспектів війни, який непокоїть сенатора.
«Ми мусимо порівняти пріоритети. Порятунок України є в наших власних інтересах, і ми були б дурнями, якби не помічали, що тут ідеться також і про нас», — підсумовує Павел Фішер.
