Розлучення під час війни — поради психолога

Здається, що під час війни часу на любов та сімейні справи зовсім немає, але ні… Виявляється, що втримати шлюб на відстані досить складно, а інколи навіть неможливо. Що робити, якщо ваш шлюб тріщить по швах через тривалу розлуку? Поради пропонує психологиня організації АMIGA Світлана Онищук.

— Наскільки гостро стоїть зараз питання розлучень? Чи багато українок зараз розлучається серед тих, котрі перебувають у Чехії?

— Щодо статистики я не можу відповісти, але з власного досвіду — до цього йдеться, тобто люди перебувають у стані вибору: розлучатися чи не розлучатися. У моїй практиці немає багато людей, які розлучилися, а от всі клієнти говорять: що мені робити?

— А через що розлучаються саме зараз, які причини? Чоловік, наприклад, воює, боронить Україну, жінка тут з труднощами, дітьми, роботою. Всі працюють на своєму фронті. Він боронить країну для того, щоб їй було куди повернутися, так через що розлучатися? Яка головна причина розлучень?

— Ви все правильно сказали, і в теорії все насправді має такий вигляд, але коли підходить ближче до практики, то жінка, яка дійсно тут перебуває з двома дітьми, трьома дітьми, просто з дітьми, потребує просто якоїсь підтримки. Зазвичай, де вона її шукає? В чоловіка. Правда? Чоловік, який воює, теж хоче якоїсь підтримки, і це нормально, і він хоче почути її від жінки. Вона тут змучена якимись своїми переживаннями, він там змучений іншими переживаннями, якщо ми говоримо про це. Кожен з них хоче цієї підтримки, і тому виникає це питання про розлучення. Але, якщо трошки перевернути ситуацію — і кожному з нас, хто у стосунках, бути готовим спочатку дати підтримку, тобто спочатку даєш, а потім отримуєш!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Українським батькам пропонують семінари про психічну підтримку дітей і самих себе

Я сама потрапляла в таку ситуацію: я тут, мені так важко, я з двома дітьми, а ти там, і я ж не бачу, що він там робить, так само як і він не знає про мене. Тому, я вважаю, головне — спілкуватися, тобто розповідати один одному — не про проблеми, ні, а просто про своє життя, а з іншого боку, спочатку давати ту підтримку. Тобто це свідомий такий мій вибір, коли я телефоную, говорю про дітей, я спочатку даю йому підтримку і відповідно я отримую її назад.

— Тож важливо з лагідних слів почати розмову з чоловіком?

— Дуже важливо почати з лагідних слів в собі, тоді з тебе не підуть якісь інші слова, коли ти знайдеш у собі якусь лагідність і розуміння ситуації. Розуміння того, що ми інакше маємо сприймати реальність, тобто реальність зараз така. Війна іде, вона нікуди не дівалася, вона є! Ми в цій реальності маємо жити, хтось скаже, що виживати. Так, іноді ми виживаємо, бувають моменти, але все ж таки ми маємо жити, бо ми люди. У стосунках ми зазвичай отримуємо тепло, підтримку, але зараз це трішечки не так.

— Через що можна розлучатися зі своїм чоловіком, якщо ти тут з дітьми, в тебе немає сил, ти постійно борешся за виживання, за те, щоб існувати в іншій країні, у той час коли чоловік боронить Україну. Все? У жінок уривається терпець і вони починають шукати романтики десь ще? Що відбувається, я не розумію? Я вам скажу як дружина військового, що в мене не виникло жодного разу думки розлучитися, тому що я не розумію причини. Через що? Я розумію, що зараз усім складно. Жінкам складно, країні складно, дітям складно, складно абсолютно всім, але мені здається, що це взагалі питання не на часі. Можливо про це говорити, якщо були проблеми у стосунках до війни. Можливо, про це доречно буде говорити вже після війни?

— Ви дійсно праві у тому, що в тих, у кого були проблеми і до війни, ці проблеми просто стали більш глибокими. Ви також сказали про романтику, і, поділивши клієнтів у голові — ті хто розлучився до війни, звичайно, шукають романтики, вони, мабуть, мають якесь право, а ось ці, які зараз перебувають у невизначених обставинах, бо були проблеми і до цього, і це питання не було вирішено, — але мені б хотілося вірити, що це питання могло б бути вирішене вже після війни, якби людям доносилося б це — наприклад, у ваших передачах, у якихось інших моментах. Людям доносилася би важливість цього питання. Насправді ж не має значення, розлучений ти чи одружений, важливі стосунки.

— Те, наскільки тобі добре?

— Так. Що в тебе є для тебе доброго, підтримуючого для іншого, як ти в цьому ростеш. Тому це важливо жінкам тут розповідати, чоловікам там, оскільки ми говоримо, що жінки тут, чоловіки там, — про те, що кожен з нас повинен розуміти, що ми змінилися. Навіть якщо у вас були погані стосунки, але все одно війна все поміняла, і ми можемо змінитися, і ми можемо змінитися у кращу сторону, — тобто про розуміння.

— Тобто можна врятувати шлюб?

— Якщо хочеться, можна і не рятувати, але можна врятувати відносини, відносини між людьми.

— Можна сказати про те, що головне зараз у будь-якому шлюбі, у будь-яких стосунках — це все ж таки розмовляти і розуміти, що ти змінився, твій партнер змінився і вам потрібно далі рухатися бажано в одному напрямку?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

VZP планує розширити коло психотерапевтів зі знанням української для підтримки біженців

— Так! Рухатись у напрямку, який щось створює. Я люблю це слово. Тобто не руйнує, а створює. І розмовляти так: наприклад, жінки можуть розповідати щось про дітей, про свої відчуття, про свої переживання, а чоловіки звідти — але кожен має вміти слухати, навіть не слухати, а чути. Мені здається, що це слово — чути — головне, тому що ми не знаємо, як то — чути. Ми слухаємо, але не знаємо, як чути, і нам цьому б було добре вчитися.

— Ці жінки, котрі до вас приходять і говорять про те, що хочуть розлучитися — що ви їм радите переважно: зачекати?

— Вони не те, що кажуть — хочуть, вони думають про це. Мене це завжди радує, тому що «хочуть» — це вже йти робити дію, а це ще, значить, можна передумати. Я завжди кажу: подивись у себе, усередину, згадай, що в тебе було, згадай, з чого в тебе почалися ці відносини, і невже відстань має бути такою великою перешкодою, якщо це дійсно були стосунки? Війна — може, але вона не настільки сильний фактор для почуттів. І ти можеш і в цій війни ростити у собі ці почуття і бути людиною.