Сто років від народження Олбрама Зоубека — скульптора, який дав форму болю, пам’яті і надії
Цього року сповнюється сто років від народження одного з найпомітніших чеських скульпторів 20-го століття Олбрама Зоубека. Саме він зняв посмертну маску Яна Палаха і створив його нагробок. Він же є й автором разючого Пам’ятника жертвам комунізму в Празі.
Твори Олбрама Зоубека, який народився 21 квітня 1926 року в Празі, — часто стрункі високі постаті з разючою вертикаллю і вкритою патиною поверхнею, — стали символом сучасної чеської скульптури і нагадуванням про драматичну історію країни. Його творчість стала поєднанням класичного мистецтва з глибоким гуманізмом і громадянською мужністю і нагадує про те, що мистецтво може бути не тільки естетичним задоволенням, а й голосом сумління.
Зоубек творив свої скульптури з цементу, свинцю й цини, які він часто вкривав золотими й синіми кольорами. Його стиль виходить із класичних традицій, але видається сучасним і експресивним. Він майже завжди працював із людськими постатями — крихкими, вразливими, але все ж нескореними.
У 1960-і роки Олбрам Зоубек був одним із найвідоміших діячів чеського мистецтва. Але після радянської окупації і початку «нормалізації» 1969 року на його життя глибоко вплинула політична ситуація.
Коли Зоубек дізнався про самоспалення студента Яна Палаха в Празі на знак протесту проти окупації Чехословаччини, він вирішив, за його словами, зробити загиблому «послугу, яку мало хто міг зробити»: він зібрав інструменти і поїхав до Інституту судової медицини, де було тіло Палаха, і зняв дві посмертні маски його обличчя.
«Мені здалося, що тепер не можна жити так, як бувало раніше», — пригадував Зоубек.
Пізніше він створив плиту-нагробок для могили Яна Палаха, а також нагробок для могили Яна Заїца — ще одного юного чеха, який спалив себе, протестуючи проти окупації.
Але посмертна маска Зоубекові не минулася. Комуністична Служба держбезпеки тягала його на допити. Невдовзі в нього відібрали закордонний паспорт і заборонили і виставляти свої твори, і приймати замовлення на нові. І скульпторові довелося повернутися до тієї роботи, з якої він починав відразу після закінчення свого навчання, — до реставрації.
Майже два десятки років він працював, реставруючи сграфіті замку в Літомишлі, яка стала для нього другим рідним містом. І, за його словами, цей період його життя він парадоксально цінував найбільше: «Я був на свіжому повітрі і не мусив робити банальні скульптури».
Повернутися до скульптурної творчості Олбрам Зоубек зміг тільки після Оксамитової революції. Тоді він створив меморіальну дошку Яна Палаха на будівлі філософського факультету Карлового університету в Празі, на якій відтворений той посмертний відливок, і один із його, мабуть, найвідоміших творів — Пам’ятник жертвам комунізму, встановлений на схилі празького пагорба Петржин.
Останній свій великий твір скульптор створив незадовго до смерті. Прочитавши книжку про отця Йозефа Тоуфара, католицького священника, якого Держбезпека закатувала до смерті 1950 року, Зоубек створив двометрову металеву скульптуру священника. Це не портретне зображення Тоуфара — як казав митець, «це не скульптура Йозефа Тоуфара, але скульптура для Йозефа Тоуфара».
Вона стоїть нині в храмі Святого Віта на березі водосховища Швігов: цей храм нині — чи не єдине, що лишилося від містечка Заградка, знесеного при заповненні водосховища. Священник прослужив у містечку вісім років.
Як сказав Зоубек, він створив цю скульптуру як особистий жест — і як покаяння. Коли 1950 року комуністи висміювали «диво в Чигошті» — селі, куди далі від цивілізації перевели Тоуфара, — яке сталося в тамтешньому храмі під час казання священника, юний Зоубек служив обов’язкову службу в армії — і теж тоді сміявся. «До мене дійшло аж пізніше», — пригадував він.
При відкритті скульптури навесні 2017 року Зоубек заявив, що це його останній твір — більше він уже не зробить. Через кілька місяців 91-річний скульптор помер.
І нині, через сторіччя після народження, Олбрам Зоубек залишається однією з найпомітніших постатей у чеській культурі.
Також на цю тему
-
-
Чехія вшановує роковини героїчного чину Яна Палаха
16 січня 1969 року 20-річний студент Ян Палах спалив себе в центрі Праги на знак протесту проти радянської окупації Чехословаччини і проти апатії, що охопила суспільство
-
Диво в Чигошті непояснене вже 75 років. Комуністична Держбезпека через нього замучила священника
Таємничий випадок став для комуністичної таємної поліції приводом для ліквідації священника Йозефа Тоуфара і початку терору проти церкви
