У Чехії готують нові правила грошової допомоги біженцям; дві історії успіху біженців у Чехії

Практичні поради, рекомендації, актуальні інформації, історії біженців…

Президент України Володимир Зеленський виступив перед чеським парламентом

Президент України Володимир Зеленський виступив через відеозв’язок перед обома палатами парламенту Чехії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Як і для чого оформити «живностенський лист»

Він почав промову словами: «Ми з вами, будьте з нами». Ці слова були гаслом протистояння радянській окупації Чехословаччини 1968 року. У виступі він подякував Чехії за гуманітарну і матеріальну допомогу й закликав її робити це й надалі.

«Російські танки, які нападають на українські міста, мають бути зупинені і спалені або вигнані з території незалежної України, щоб вони не могли дістатися до Праги, Брно, Пльзня чи Карлових Варів. На нашій території йде битва за майбутній вигляд Європи. Допомога з Чехії надійшла тоді, коли вона була найбільш потрібна. Але ви також підтримали цим і самі себе, свою власну свободу. Підтримка має тривати стільки, скільки буде потрібно, аж доки настане перемога», — заявив Зеленський.

За його словами, Росія прагне завоювати всі держави Європи. «Від Варшави до Софії, від Праги до Таллінна. Вторгнення в Україну — це лише перший крок для Росії, щоб вона відкрила собі шлях до інших держав», — сказав президент України.

«Правда і любов повинні перемогти брехню і ненависть», — сказав Зеленський наприкінці свого виступу, повторивши слова першого президента Чехії Вацлава Гавела, за що отримав бурхливі оплески.

Президент також закликав надати Україні статус кандидата на вступ до Євросоюзу. За його словами, цей крок зміцнить європейську спільноту, а також стане вираженням європейських ідей і цінностей. За словами Зеленського, російські солдати в Україні воюють саме проти європейських цінностей.

«Надати Україні статус кандидата — це довести, що європейська спільнота справжня, що європейські цінності працюють, а не є лише порожніми словами в кількох документах», — сказав Зеленський. За його словами, сказати «так» Україні — це також захист у війні з Росією.

Чеський Сенат схвалив суворіші умови надання грошової допомоги біженцям

У Чехії Сенат, верхня палата парламенту, майже одноголосно схвалив суворіші умови надання біженцям гуманітарної допомоги і медичного страхування.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

У Празі нові правила проїзду; українці повертаються додому

Відтак після підпису президента і офіційної публікації й набуття законом чинності гуманітарна допомога, яку нині біженці отримують у сумі 5 тисяч крон, уже не буде виплачуватися тим біженцям, які отримають безплатне житло, харчування і основні гігієнічні потреби.

А для тих, хто цю допомогу буде отримувати, вона від другого місяця буде пов’язана також із вимогою мати в Чехії місце постійного перебування.

Крім того, бюро працевлаштування зможе попросити заявника прийти у відділення особисто, щоб підтвердити своє право на допомогу. Зазвичай біженець повинен прибути протягом восьми днів, інакше заявка буде відхилена.

Водночас поправка також чітко заперечує право на тимчасовий захист для громадян країн Європейського союзу — включно з біженцями, які мають угорське громадянство на додаток до громадянства України. Зміна подовжує термін розгляду заяви про тимчасовий захист до 60 днів і, навпаки, скорочує термін повідомлення біженця про зміну місця проживання до трьох днів. А ще прохачі про тимчасовий захист із України повинні будуть доводити, що вони забезпечені житлом, якщо вони не отримали житла, наданого крайовим центром допомоги.

Також зміни до закону передбачають, що чеська держава буде сплачувати за біженців медичне страхування не більш ніж 150 днів, за винятком дітей і осіб старшого віку.

Також пропонується змінити принципи виплати цієї допомоги

Палата депутатів, нижня палата чеського парламенту, тим часом схвалила ще низку змін, що стосуються продовження терміну виплати біженцям гуманітарної допомоги чи навчання їхніх дітей у чеських школах. Ці зміни ще має розглянути верхня палата, Сенат.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Із Праги до Києва регулярним поїздом; кінець безплатного проїзду в Празі; як записатися до дитсадка

Одна зі схвалених у Палаті депутатів пропозицій передбачає, що біженці зможуть претендувати на допомогу і довше, ніж нинішні шість місяців після прибуття до Чехії — але сума цієї допомоги, необхідність отримання якої біженець буде мусити довести, має бути в розмірі встановленого в Чехії прожиткового мінімуму — нині це 4250 крон на місяць для дорослих і 3050 крон на місяць для дітей.

Палата депутатів схвалила й урядову пропозицію про можливість із наступного навчального року створювати для дітей українських біженців окремі класи у разі, якщо для них не вистачить місць у звичайних класах разом із чеськими дітьми.

Але директори шкіл були б зобов’язані якнайшвидше перевести українців у звичайний клас, як тільки з’явиться така можливість — задля інтеграції біженців школи мають якнайбільше залучати їх до мішаного навчання.

Працювати з українськими учнями в таких окремих класах могли б учителі, які не відповідають звичній у Чехії умові про знання чеської мови. Але й ці окремі класи мають займатися за чеськими освітніми програмами. А у звичайних чеських класах учням із України могли б допомагати асистенти вчителів зі знанням української мови. Але вони все одно повинні знати чеську на достатньому рівні, щоб мати можливість спілкуватися у школі.

Також зміни до закону про освіту передбачають, що біженці повинні почати обов’язкове відвідування школи в Чехії не пізніше як через 90 днів із дати надання їм тимчасового захисту.

Зробити фізику цікавою для українських школярів у Празі — це головна мета для Наталії Казачкової, біженки з Харкова. Жінка сорок років займалася популяризацією цієї точної науки в Україні, а після численних бомбардувань її рідного міста продовжила свою діяльність у Чехії. Про те, як із точної науки зробити захопливу гру для дітей і не занепасти духом після побаченого на війні — у репортажі кореспондентки Чеського радіо Олександри Туранової.

Утікаючи з-під обстрілів у Харкові, Наталія Казачкова написала 37 резюме для університетів різних країн і знайшла можливість займатись улюбленою справою у Чехії. Жінка присвятила життя фізиці та її популяризації у школах України. А після початку масштабного вторгнення Росії в Україну переїхала до Праги і протягом останніх трьох місяців в Академії наук Чеської Республіки займається підготовкою матеріалів для українських дітей і методичок для чеських учителів.

— Я підготувала 37 резюме і роздала їх університетам різних країн. Три з них погодились мені допомогти і прийняли моє резюме. Я вирішила працювати у Чехії. Зараз я підготувала переклад відеоматеріалів із фізики для школярів, також розробила методичні матеріали для того щоб чеські вчителі могли оцінювати українських школярів і виставляти оцінки.

Наталія пояснює: фізика — це урок, на якому можна гратися і вчитися водночас. Наприклад, на нещодавньому науковому ярмарку, який проходив у Празі у виставковому комплексі на Летнянах, щоб діти краще запам’ятали, що таке атом, — використовувала цукерки, а щоб пояснити основи аеродинаміки — робила з ними літачки.

— Я використовувала цукерки різних кольорів, щоб діти сприймали це все як гру. Щоб вони викладали з карамельок літій, берилій, а потім забирали їх і їли. А на літачках ми робили вінглети і влаштовували перегони літачків з вінглетами та без. Побачивши, як працює аеродинаміка, діти ніколи цього не забудуть.

Співпраця з чеським університетом була лише на три місяці, тому вже у липні жінка відправиться у Німеччину на рік. Вона сподівається, що за цей час війна в Україні закінчиться і вона зможе повернутися додому. Якщо ж ні, то знову буде працювати в Чехії, бо тут вакансій для фізиків вдосталь.

— Фізика в Чехії не дуже популярна, тому вакансій багато. Лише у нас в університеті на дошці оголошень 13 вакансій для вчителів фізики у чеські школи.

В Україні Наталія Казачкова 25 років учителювала, а потім займалася науковою діяльністю у Харківському національному університеті імені Каразіна. Жінка залишила всі свої доробки, матеріали та інвентар, набутий за 40 років роботи, удома, а втікала з-під обстрілів із маленьким рюкзаком. Вона каже: коли побачила наслідки бомбардувань її рідного міста «рашистами» — забрала своїх літніх батьків і вирушила до дітей у Словаччину.

— Я пережила два великі бомбардування — у нашому районі кілька будинків були повністю знищені після бомбардувань. Двоє людей неподалік пішли набирати воду, і  їх вбило на моїх очах. Тому щоразу після обстрілів я виходила на вулицю і дивилася, що сталося в нас на районі. Один із таких випадків — я побачила, як у сусідній будівлі до п’ятого поверху були повністю знищені сходи, а на п’ятому поверсі притисло жінку. Вона плакала, кричала, а за кілька годин померла. Тоді я вирішила, що нам час утікати. Забрала батьків і тітку, якій 94 роки, і ми поїхали у Словаччину. Не було часу ні про що думати.

Жінка каже: після побаченого з психологом поки не працювала, бо зі стресом поралася постійною зайнятістю, але обов’язково планує повернутися до цього питання. Коли війна закінчиться, Наталя обов’язково повернеться в Україну і привезе додому весь набутий тут досвід. Усім же українцям, які шукають у Чехії роботу, вона бажає не здаватись, не боятись відмов, вірити в себе — і тоді все обов’язково вдасться.

Щоб знайти своє місце у сьогоднішній ситуації, в тому числі і професійне, і психологічно комфортне, варто подивитися на цю ситуацію і на себе під іншим кутом. Саме так радить вчиняти Олена Пилипенко, народна майстриня, яка вже два місяці перебуває в Чехії з родиною. Вона вже проводить майстеркласи і для українців, і для чехів, отримує запрошення на участь у заходах, у тому числі міжнародних. В інтерв’ю кореспондентці Чеського радіо Вікторії Шмуліній вона розповіла про себе, свою мотивацію та адаптацію.

— Я приїхала два місяці тому. Маю декілька освіт — від режисерської до дизайнера-декоратора. Останні 13 років ми з сім’єю жили, як кажуть, на своїй землі в Черкаській області: купили будиночок на хуторі і займались екожиттям, вирощували екопродукцію, робили сувеніри. Останні декілька років займались створенням автентичного одягу, весільних вінків. Проводили майстер-класи. Мали свої розплідники півоній, лілійників, ірисів…

— А тепер ви опинилися в Чехії. Чим плануєте займатися? Чи хочете повернутися до своєї професійної діяльності?

— У дітей уже пройшов етап адаптації: вони ходять до школи. Адаптація пройшла швидко, мовного бар’єру в них немає. В нас, дорослих, звісно, питання з мовою. Але це більше залежить від сприйняття: ще ніде мене не зупинило, щоб я не могла поговорити. Мене розуміють, я розумію. З зараз ходжу на курси чеської мови.

— Ви вже пробуєте на волонтерських засадах проводити майстеркласи?

— Ми приїхали на початку квітня. А я майстер народної творчості. І думаю, як же я цього року не буду писати писанки? І так сталося, що ми познайомилися з одним із керівників місцевої громадської організації. Я показала фотографії. Йому сподобалось — і за два тижня я вже проводила майстерклас для чеських і українських дітей та дорослих. Це був гарний досвід на підтвердження думки, що всі бажання виконуються і що ми їх можемо реалізувати будь-де. Це така впевненість і гарний шанс.

Ми зараз працюємо в Їглаві, в містечку, де ми живемо. Наші українські дівчата організували Українську кав’ярню, де проводять зустрічі, інформаційну підтримку. Ми маємо можливість поспілкуватися, підтримати одне одного, плануємо різні проєкти — від приготування їжі до майстеркласів.

Я майстер арттерапії, дівчата проводять психологічні зустрічі. Це можливість розширити коло свого спілкування, своїх можливостей, подивитися, як люди рухаються далі. Це гарний шанс, підказочки одне одному, наприклад, про нострифікацію дипломів. Тому ми зараз теж взяли дипломи, перекладаємо, завіряємо. Це теж добра ідея, адже з часом ми ними можемо скористатися. Адже є і освіта, і досвід, і підтримка.

— Що порадите тим, хто до цього працював у креативній сфері, у сфері емоцій? Як їм знайти себе?

— Зараз усі в пошуку. Я теж у пошуку. В якийсь момент прийшло відчуття, що це період змін, нових можливостей. Я хочу цим скористатися. Я можу вивчити мову. На моєму шляху зустрічаються цікаві люди, чехи. Мені цікаво подивитися і познайомитися з культурою не як турист, а подивитися зсередини, відчути, пережити. Я сприймаю це як новий досвід. Ми в цьому часі, цьому періоді не просто так, а щоб здобути новий досвід, для того, щоб поділитися своїм досвідом. У нас є певні здобутки, ми можемо представити нашу країну, зробити обмін. Це великі можливості. І я пропоную людям ширше дивитися, адже ми будемо повертатися в Україну. Тож коли ми йдемо до людей, робимо собі установку: ми не йдемо щось взяти, ми йдемо обмінятися, поділитися, адже у нас теж є ресурс, можливості, щоб надихнути. І тоді наше життя стає простішим, кращим. І люди відгукуються.

— Пані Олено, я вдячна вам за розмову, та найголовніше — за оптимізм, яким ви надихаєте довколишніх.