Від липня в Чехії зміниться система гуманітарної підтримки біженців

Як уберегтися від можливих неприємних ситуацій? Розповідає соціальна працівниця з «Ла Стради». Український волонтер на Донбасі та чеська «Команда для України»: допомога суттєва. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну до Чехії прибуло близько 30 тисяч українських дітей без батьків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Штрафуватимуть і водіїв із українськими номерами

Відтак нинішня гуманітарна допомога їм буде призначена не тільки на життєві потреби, а й на оплату житла. Уряд Чехії встановить конкретний розмір зараховуваних сум витрат на житло, які будуть покриватися гуманітарною допомогою, в травні.

Натомість власникам житла в Чехії, які надають його біженцям безплатно чи лише за оплату вартості газу й електроенергії, з липня перестануть виплачувати так звану солідарну підтримку: біженці муситимуть оплачувати вартість оренди самостійно. Однією з умов для виплат біженцям на житло стане наявність договору оренди житла, яке його власники мають зареєструвати в спеціальному реєстрі.

Чеська ж держава надаватиме біженцям безплатне житло не більше ніж 5 місяців чи 150 днів від отримання тимчасового захисту, далі їм доведеться оплачувати це житло чи шукати собі інше. Це обмеження не стосуватиметься біженців віком до 18 і понад 65 років, тих, хто доглядає за дітьми до 6 років, чи осіб із інвалідністю або проблемами зі здоров’ям. Нині в такому безплатному тимчасовому житлі перебуває близько 70 тисяч біженців.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Чехія закриває усі офіси Крайових асистентських центрів допомоги українським біженцям

Метою зміни є краще мотивувати біженців, щоб вони не лишалися залежними від допомоги чеської держави, а активно залучалися на ринок праці, прокоментував журналістам новий план міністр праці і соціальних питань Чехії Маріан Юречка.

Сума основної частини гуманітарної допомоги, не призначеної на оплату житла, буде виходити з величини прожиткового мінімуму, залежно від віку біженця (нині на дорослу людину це 4860 крон). Іще однією мотивацією для біженців буде те, що з часом вона буде зменшуватися до величини так званого мінімуму виживання (нині 3130 крон).

У Чехії нині працевлаштовані близько 98 тисяч біженців із України

А загалом від березня минулого року знаходили собі роботу понад 200 тисяч біженців, повідомив журналістам міністр праці і соціальних питань Чехії Маріан Юречка.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Новий центр для українських дітей

Він додав, що його міністерство хоче нині зосередитися на кращому використанні кваліфікації біженців. Міністр наголосив, що певним обмеженням залишається мовний бар’єр: кількість людей, які пройшли навчання чеської мови, не відповідає бажаному. При цьому міністр нагадав, що курси чеської мови для біженців безплатні — їх оплачує бюро працевлаштування.

За даними досліджень, які наводить агентство ČTK, нині в Чехії не вдається повністю використати кваліфікацію прибулих: близько 80 відсотків їх працює на малокваліфікованих посадах.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну до Чехії прибуло близько 30 тисяч українських дітей без батьків

Про це повідомляє інтернет-видання iROZHLAS.cz, посилаючись на дані урядової уповноваженої з прав людини Клари Сімачкової Лауренчикової.

Клара Шимачкова-Лауренчикова|Фото: René Volfík, iROZHLAS.cz

Як правило, такі діти прибували з кимсь із родичів або знайомих, які тепер за ними доглядають. За такими родинами наглядають працівники органів соціально-правового захисту дітей, надаючи їм такі ж послуги, як і чеським родинам. Це, зокрема, базові консультації про права і обов’язки, інформація про чеську систему соціально-правової охорони дітей і її компетенції, про важливі контакти тощо.

Але, крім того, в Чехії перебуває й близько 150 чи 200 неповнолітніх біженців, які прибули до країни взагалі без супроводу дорослих, кажуть у Міністерстві праці і соціальних питань. Переважно це хлопці віком 15—17 років.

Чеська лікарня передає медичні матеріали до польового шпиталю в Україні

Ідеться про шприци, голки, маски, дезінфекційні засоби, медичні захисні костюми й інші матеріали, що лишилися невикористаними в вакцинувальному центрі в містечку Добржіховіце неподалік Праги.

Ці матеріали загальною вартістю близько 110 тисяч крон подарували доброчинній організації Post Bellum, яка передасть їх разом із іншими до одного зі шпиталів біля лінії фронту на Донбасі, повідомляє агентство ČTK.

Відтак ціле авто медичних матеріалів 15 квітня вирушає до України, сказав агентству представник організації Мартін Окнехт. Вони будуть використані в польовому шпиталі, де роблять головно хірургічні операції для порятунку поранених у боях. Матеріали підібрані за узгодженням із посольством України в Чехії.

Як уберегтися від можливих неприємних ситуацій? Розповідає соціальна працівниця з «Ла Стради»

«Кому війна, а кому мати рідна». Сумне прислів’я наздогнало українських біженців і в безпечній Європі. Їхньою розгубленістю і психологічним станом користуються шахраї. Обманюють з роботою, змушують працювати за копійки, примушують до «вдячності» жінок, яких прихистили. І хоча за офіційними даними в країнах, до яких приїхали українці, немає випадків «торгівлі людьми», громадські організації фіксують випадки недоброчинного поводження і експлуатації біженців.

Які ситуації можливі і як уберегтися від них, розповідає кореспондентці Чеського радіо Олені Горячевій соціальна працівниця міжнародної організації «Ла Страда». Жінка конфіденційно працює з вразливими клієнтами, тож із міркувань безпеки ми не називаємо її ім’я.

Мільйони українських біженців у Європі вже понад рік намагаються не лише сховатися від війни, але й адаптуватись у нових країнах. Люди шукають роботу, житло, вивчають нову мову і культуру.

Але варто бути пильними, застерігають фахівці. Під впливом стресу можна потрапити у кризову ситуацію.

Країни, які прийняли українців, не зафіксували жодного випадку «торгівлі людьми», але міжнародній організації «Ла Страда» відомі факти порушення трудового законодавства, шахрайства і зґвалтування біженців. Наприклад, власник житла може запропонувати в обмін на прихисток надавати йому різні послуги, ділиться відомими їй історіями соціальна працівниця організації «Ла Страда».

«Це ситуація, яка може статися, і не лише в галузі сексуальних послуг, коли жінкам пропонують інтим. Може статися й так, що людина буде просити, наприклад, прибирання, праці в неї в саду. Якщо щось таке стається, треба зразу про це повідомляти. Біженець має повне право відмовитися від речей, які не були обумовлені, і не повинен почувати себе повинним».

Найбільше історій щодо експлуатації біженців пов’язано з роботою. Людині пропонують підписувати договір на погодинну працю. Фактично людина працює більше, ніж домовлено: частина годин фіксується офіційно, а частина оплачується в конверті, щоб не платити податки і страхування. В результаті роботодавець може не віддати частину «чорної» зарплати. А людині доведеться самій оплачувати страхування.

У випадку нелегальної роботи ризик не отримати зароблені гроші дуже великий, попереджає соціальна працівниця «Ла Стради».

«Значна кількість працедавців на даний момент, як ми реєструємо, не хоче давати контрактів і наполягає на тому, щоб біженці підписували договір на виконання роботи. В основному це стосується низькокваліфікованих робіт: це будівництво, наприклад, сезонні роботи: збирання яблук, інших фруктів, овочів, це сфера прибирання, клінингові агентства, або допомога в готелях, на кухнях».

Якщо роботу пропонують разом із житлом, то варто в контракті прописати всі умови оренди, радить фахівчиня «Ла Стради».

«У разі, якщо працедавець вимагає оплату комунальних послуг, оплату оренди, то всі ці речі треба прописати в окремому договорі або прописати в робочому контракті. Тому що, якщо вони не обговорюються і не підписані письмово, то, природно, сам працедавець і як орендодавець не має права брати гроші за такі послуги».

Найбільш вразливими є біженці, які шукають хоча б будь-яку роботу. Причому через незнання мови і непідтверджений диплом навіть люди з високим рівнем освіти можуть розраховувати лише на некваліфіковану працю. В цій сфері багато шахраїв. Тож в організації «Ла Страда» радять шукати в інтернеті інформацію про роботодавців і агентства працевлаштування, працювати лише за офіційним договором, не підписувати документи, якщо ви їх не розумієте.

Наразі в Чехії працює багато некомерційних організацій, які допомагають українцям із соціальним і правовим консультуванням, із орієнтацію на ринку праці і перекладами: «Ла Страда», MRIYA, «Світло», Člověk v tísni, InBáze, Centrum pro integraci cizinců.

---

За інформацією представництва Президента України у Автономній Республіці Крим, нині РФ незаконно утримує 181 українського політв’язня з яких 116 є кримськими татарами. З 2014 Крим перебуває під російською окупацією. Зберігати зв'язок між окупованим півостровом та материковою Україною з перших днів окупації допомагав голос Нарімана Джеляла, який не боявся говорити та висвітлював процеси, які відбувалися у Криму. Завдяки його голосу світ дізнавався про реальні події на півострові. Наріман Джелял є громадянином України, одним з лідерів Кримськотатарського національного руху, журналістом, політологом, істориком. Він був заарештований  у вересні 2021 року, після участі у установчому саміті «Кримської платформи». «Кримська платформа» є ініційований Україною міжнародний механізм для повернення питання Криму до порядку денного, захисту прав людини у Криму та сприяння деокупації півострова.

Історія Нарімана не залишила байдужою режисерку «Лабораторії журналістики суспільного інтересу» Анну Цигиму, яка завершила збирати матеріал для картини «Голос Криму. Наріман Джелял» напередодні повномасштабного російського вторгнення. У лютому у Києві була презентована картина Анни, а 12 квітня глядачі її побачили у Празі. Про фільм, його створення, Нарімана Джеляла, а також про роботу над документальними картинами під час повномасштабної війни в Україні, ми поговорили з режисеркою Анною Цигимою.

Разом із картиною «Голос Криму. Наріман Джелял» у Празі була презентована фотовиставка «Історії з окупованого Криму», до якої увійшли роботи української репортерки Альони Савчук, яка 2.5 роки працювала у Криму на судових процесах. Світлини фотовиставки являють собою унікальну хроніку життя незаконно окупованого росією півострова та документальне свідчення репресій щодо українців та представників корінного кримськотатарського народу. Про деталі фотовиставки «Історії з окупованого Криму» нам розповіла Альона Савчук.

Український волонтер на Донбасі та чеська «Команда для України»: допомога суттєва

Українські волонтери роблять усе для точкового постачання українських військових і цивільного населення. Павло Затулін прожив у Чехії 25 років, але з початком повномасштабного вторгнення повернувся і працює на перемогу на рідних теренах. Що Павло Затулін бачить як нагальне зараз із Костянтинівки на Донбасі та наскільки суттєва допомога чеських волонтерів, дізнавалася редакторка Чеського радіо Алла Вєтровцова.

У Чехії волонтер Павло Затулін стояв біля зроду громадської організації «Празька криївка», відомої завдяки своїй активній допомозі воїнам та ветеранам АТО. Після повномасштабного вторгнення, у 2022 році, Павло відразу повернувся до України.

— В Україні я є волонтером, але постійно перебуваю в бойових зонах. Я хочу приписатися десь у ЗСУ, хлопці відмовляють — кажуть, що мені зв’яжуть руки-ноги, не буду вільним, — але я все одно десь припишусь.

— Це нормальна реакція. Але з точки зору прагматичної користі чи не краще залишатися волонтером завдяки налагодженим зв’язкам із чеськими волонтерами? Ви постійно якомусь загонові допомагаєте?

— Різним. Часто буває, що до призначення треба передати, то я везу. Я співпрацюю з 28-ю бригадою, вожу максимально їм. І, звичайно, є 46-а бригада, 10-а штурмова, є 128-а. В деяких випадках я навіть не знаю назви бригади, просто знаю хлопців. Знаєте, тут не прийнято питати, хто ви, що ви, де ви. Приїхав, передав, поїхав далі.

— Усі чекали звільнення Херсона, а для вас це ще й рідне місто. Я не сумніваюсь, що ви там були.

— Мені зробили волонтерський дозвіл виїхати за кордон, я купляв там генератори, і я приїхав у Херсон вже на четвертий день після його звільнення, трішки запізнився. Хоча атмосфера там була… Я заїжджав у кілька міст, які звільнялися, але так, як було в Херсоні, не було ніде. Я себе почував як якась поп-зірка: люди просили підписи, давали якусь їжу, подарунки. Враження було велике з того, як нас зустрічали. Я під’їхав до свого будинку — вийшов весь дім, було майже до сотні людей.

— Чехи-волонтери туди приїздять. Ви підтримуєте з ними зв’язок?

— Допомога від чехів дуже велика, суттєва, вчора до мене приїхали троє чехів, привезли якусь допомогу. Ми з багатьма чехами в контакті. Багато приїздять, помагають, передали мені ще на початку одну автівку. Постійно допомагають і коштами, і речами. Чехи для мене дуже близькі люди, і я пишаюся тим, що я потрапив до Чехії і там прожив 25 років. Я представляю декілька організацій, але найбільше співпрацюю з Team4Ukraine — «Командою для України». Це чеська організація, з якою ми багато працюємо. Вони для нас знайшли і ми перевезли в Херсон три машини швидкої допомоги для дитячої лікарні, чотири дитячі інкубатори. Вони з самого початку війни багато возять, передають — мені, через мене. Вони недавно до мене приїжджали, привезли багато корисних речей. Але їхали вони взагалі в Вінницю, там дитячий інтернат для хворих діточок. Вони хотіли побачитись зі мною, тому заїхали сюди, на Донбас, і мені передали крісло для поранених, зараз спробую вмонтувати його в автівку. Я попросив зварювальний апарат, тому що зварюю для хлопців автівки, трошки бронюю, то мені привезли цей прилад.

Разом із Павлом «Команда для України» налічує 20 людей, серед них є чеські поліцейські, військові і прості чеські громадяни.

— Ми намагаємось збирати кошти тут у Празі. То був нагальним збір на генератори, «миколайчики». Весна прийшла, тепер є якась нагальна потреба?

— Як я бачу — тому що спілкуюся з ЗСУ, — найбільша потреба в автівках. Тому що автівки ламаються, в автівки влучають, автівки горять. Завтра веземо з Костянтинівки на Дніпро три розбиті автівки, щоб їх ремонтувати. Хлопцям, у яких я базуюсь, шукаю автівку, тому що немає ніякої. Мають мінівени, які треба переобладнувати, іншу гуму дати. Автівки — найбільша потреба.

— Коли ви там мандрували, що вас вразило?

— Це розбиті села і міста. Найбільше вразила Харківська область: там немає живого будинку, цілого. Багато бачу пенсіонерів, тому що їм майже немає куди їхати, та й не хочуть їхати. Але чим далі бачу більше молодих — повертаються. По чоловіках не зрозумієш, а якщо бачу молодих жінок, то це для мене значить, що життя повертається. Мені так чомусь здається.