Від прохань по грошову допомогу до дотування пенсій для чехів: іноземці в Чехії розбивають міфи
Без іноземців зазнали б краху чеський ринок праці — і чеські пенсії. Коли чехи уникають тяжкої праці, іноземна робоча сила бере її. Але часто наражається на відомчі бар’єри, розбазарює свої здатності і потерпає від суворих практик «агентур» працевлаштування, пише інтернет-видання Seznam Zprávy.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
За даними нового аналізу ринку праці в Чехії від Чеського національного банку, іноземців на цьому ринку понад мільйон — вони становлять 22 відсотки від усієї трудової сили в Чехії. «Без них наш ринок праці вже не обійдеться», — заявляють автори.
А з даних Чеського статистичного управління також випливає, що майже 86 відсотків іноземців становлять нині так звані економічні резиденти, які в Чехії працюють уже тривалий час і тут зароблені гроші і витрачають.
«Це чудовий результат: 85 відсотків іноземців у нас працюють і платять податки. До продуктивного віку їх належить 80 відсотків, іще 5 відсотків становлять літні люди, які все ще економічно активні», — пояснює експерт із міжнародної міграції Роберт Стоянов із дослідницької групи Spatial Hub.
За його словами, ці дані однозначно спростовують міф, що іноземці приїжджають до Чехії по соціальну допомогу. «Із даних чітко видно, наскільки це для нас вигідно. По суті, іноземці своїми страховими внесками вирівнюють наші власні дефіцити в медичному і соціальному страхуванні», — каже Стоянов. І нагадує, що мігранти — це переважно молодь, яка майже не користується системою охорони здоров’я.
«Пенсійну систему взагалі вдається втримувати завдяки іноземцям. Вони роблять у неї внески, але до пенсії в нас узагалі не дістануться, або отримають самий мінімум», — додає фахівець.
«Забирають у нас роботу»
Аналіз Чеського національного банку свідчить, що закордонні працівники найважливіші для галузей готельної індустрії і громадського харчування. Масово представлені вони і в будівництві. Натомість найменше їх — в публічній адміністрації, освіті, охороні здоров’я і соціальному догляді.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Те, щоб у нас люди з-за кордону забирали роботу, — абсолютний міф. Адже іноземці йдуть у першу чергу в ті професії, яких чеські працівники уникають», — каже експерт Стоянов. За його словами, часто йдеться про посади, що або погано оплачуються, або належать до так званих 4D — від англійських слів dirty, dangerous, difficult, discriminatory, тобто професії брудні, небезпечні, фізично важкі чи суспільно «низькі».
Крім охоти взятися за будь-яку працю, мігранти пропонують працедавцям іще одну вирішальну вигоду — гнучкість. «Коли вам треба, щоб працівник залишився на 16-годинну зміну, то погодиться на це іноземець. Їхні родини далеко, вони тут самі і хочуть заробити якнайбільше, щоб послати гроші додому дітям», — пояснює Стоянов.
Розбазарюємо мізки
Чому ж іноземці, а то й висококваліфіковані, не працюють на кращих посадах? Як каже директор Організації допомоги біженцям (OPU) Матей Шулц, винна в цьому бюрократія і невпевненість у майбутньому. Типовим прикладом є біженці з України, яким тимчасовий захист надається щоразу максимально на рік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Це для них величезна перешкода. Багато працедавців логічно віддає перевагу тому, хто впевнений у більш тривалому легальному перебуванні», — пояснює Шулц.
Ті ж закордонні працівники, які не мають вільного доступу до ринку праці, зазнають іще більшого тиску. «Якщо вони втратять роботу і будуть безробітними довше ніж 60 або 90 днів, вони втратять дозвіл на перебування, і їм загрожуватиме депортація з Чехії. Система вимагає від них, щоб вони були працевлаштовані за будь-яку ціну», — звертає увагу Шулц.
І до всього цього додається ще один бар’єр, через який і високоосвічені іноземці опиняються на низьких посадах, — небажання чеських органів визнавати їхні дипломи.
«Нострифікація, тобто визнання їхньої кваліфікації, в нас і далі становить велику проблему. Тому в нас зазвичай на справді некваліфікованих посадах працюють люди, які вдома були лікарями чи вчителями», — нагадує Роберт Стоянов.
«І так ми припускаємося того, що називається “brain waste” (марнування мізків). Ми буквально розбазарюємо їхні мізки, їхній досвід, знання й компетентність», — додає він.
Змарнований шанс в охороні здоров’я
Наслідки цього марнування мізків найгостріше відчувають переважно галузі, що потерпають від нестачі персоналу, — наприклад, охорона здоров’я і соціальний догляд.
«Якщо хтось захоче стати в Чехії медиком, то нострифікації диплому не досить — треба ще відбути цілий курс післядипломної підготовки, що триває кілька років. Тільки потім ця особа може стати, наприклад, медсестрою», — пояснює Шулц. Він розуміє, що таким чином Чехія хоче втримати певну якість системи охорони здоров’я, — але при цьому дістатися до цієї системи іноземцеві триває справді надто довго.
«Перш ніж він за щось таке візьметься, він мусить мати внутрішню впевненість, що він матиме право тут залишитися. Але таке право він має лише до березня, а перед виборами ще й частина політиків говорила про ревізії і відкликання дозволів на перебування. Так що такій людині важко вирішити принести в жертву майбутній роботі три роки часу і купу грошей. Вона втрачає мотивацію і радше погодиться на гірше оплачувану, менш кваліфіковану роботу», — додає Шулц.
Охорона здоров’я і соціальні послуги аж ніяк не відмовляються від іноземців, каже Ленка Когоутова, директорка закладу соціального догляду Domov Sulická в Празі. Але принциповою перешкодою, за її словами, є мовний бар’єр.
«Коли ми бачимо, що людина вміє домовитися, то ніяких проблем немає. У нас, наприклад, працює безліч людей із України, бо вони мають добру мовну базу», — розповідає директорка закладу, де доглядають за людьми старшого віку чи з психічними розладами.
За її словами, нині агентства працевлаштування масово пропонують таким закладам працівників із Філіппін із аргументом, що для застилання постелей чеська мова не потрібна.
«Але якщо в вас догляд заснований на індивідуальному підході, добра чеська мова потрібна. Догляд починається вже з елементарного: «Добрий день, як ваші справи? Я вам постіль перестелю», — пояснює Когоутова. Мовний бар’єр міг би завдати стресу людям похилого віку чи з психічним розладом.
Вирішальну роль мають іноземці і в готельних службах і громадському харчуванні. Наприкінці минулого року закордонні працівники становили в цьому секторі 51,3 відсотка від усього персоналу.
«Громадське харчування є по суті міжнародна галузь із дуже низькими кваліфікаційними бар’єрами. Для персоналу поза кухнею часто досить, коли ви працьовиті і вмієте посміхнутися», — пояснює член правління Асоціації малих і середніх підприємств Лубош Кастнер.
Він нагадує, що галузь потерпає від величезної нестачі персоналу. «Коротко кажучи, в громадському харчуванні критично бракує людей. Попит там набагато більший, ніж в інших галузях», — констатує Кастнер.
Експлуатація на порядку денному
І хоча в таких галузях, як громадське харчування чи будівництво, дані про ринок праці дають доволі чітку картину, та загальні цифри щодо цього ринку радикально спотворює один феномен — працевлаштування через агентство, яке бере людину на роботу формально до себе і потім таку людину «надає в користування» фактичному працедавцеві. Такі працівники в статистиках потрапляють до розділу «адміністративна і допоміжна діяльність».
І саме в цьому розділі фігурували наприкінці минулого року понад 189 тисяч закордонних працівників. Це найбільше зростання з усіх галузей: від 2021 року їхня кількість зросла майже на 65 тисяч.
Але наявні дані нічого не кажуть про те, де ці люди працюють реально. Фактично агентства направляють їх працювати в промисловості, логістиці чи будівництві. Тож справжня частка іноземців у цих галузях вища, ніж вказують офіційні цифри.
І якщо для чеських фірм це ідеальний спосіб, як позбутися оформлення купи паперів, то для самих іноземців це становить величезний ризик. За словами Матея Шулца з Організації допомоги біженцям, такі агентства нерідко зловживають вразливістю іноземців, і перш за все незнанням ними системи і мовним бар’єром.
«Для фірми, яка наймає через агентство, наприклад, прибиральниць, це вигідно. Вона платить їм домовлену суму і всю відповідальність за умови праці чи договори скидає на них», — описує цю практику Шулц. Наслідки, за його словами, в реальності падають на самих працівників, і експлуатація тут на порядку денному.
«Працівники з «агентур» — це наші абсолютно найчастіші клієнти, які шукають консультацій із трудового права. Найчастіше ми розглядаємо скарги, що їм не надійшла платня, що їм заплатили менше, ніж було обіцяно, чи що їх під тиском змусили підписати договір чеською мовою, якого вони взагалі не зрозуміли. Це відносно стандартні практики», — підсумовує експерт із Організації допомоги біженцям.
Також на цю тему
-
Робота на нелегальну «агентуру» може обійтися дорого. Біженцям до уваги
У Чехії зростає число людей, що працюють на нелегальні посередницькі агентства працевлаштування. Тим часом робота на «агентуру» особливо поширена серед українських біженців
-
Куди звертатись, якщо вас обманув роботодавець? Чи можна втратити візу, якщо працювати нелегально?
Які найрозповсюдженіші помилки українці роблять при пошуку роботи в Чехії? Де її шукати?
-
«Вони отримували гроші замість цих людей»: халепи, в які потрапляють українці в Чехії
Засновник ініціативи «Іноземець не раб» Ярослав Чепа готовий допомогти кожному українцю, який в Чехії потрапив у біду через недобросовісних роботодавців
