Як українські діти здобувають середню та вищу освіту в Чехії
Після початку повномасштабної війни в Україні чеська система освіти зіткнулася з різким зростанням кількості українських дітей та молоді. Особливо помітні зміни відбулися на рівні середніх шкіл і університетів. Саме ці щаблі виявилися найбільш чутливими: підліткам найскладніше інтегруватися в нову освітню систему, а студентам продовжити навчання, перерване війною. За даними Міністерства освіти Чехії, восени 2024 року в чеських школах усіх рівнів навчалося понад 53 тисячі українських дітей і підлітків, які отримали тимчасовий захист.
Найшвидше зростання відбулося саме у середніх школах (навчання після 9-го класу основної школи, приблизно з 15 років). Якщо в перші роки війни українських учнів там було відносно небагато, то до осені 2024 року їхня кількість наблизилася до семи тисяч. Це приблизно півтора відсотка від усіх учнів середніх шкіл у країні. У масштабах усієї освітньої системи ця частка виглядає невеликою, але серед іноземних учнів українці вже становлять найбільшу групу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Водночас вступ до середніх шкіл залишається одним із найскладніших етапів. Під час вступної кампанії 2024 року майже сім тисяч українських підлітків подавали документи до чеських середніх шкіл. У підсумку було зараховано трохи більше від п’яти тисяч осіб, приблизно 77%.
Однак у великих містах ситуація значно складніша. У Празі, де традиційно найвищий конкурс, майже половина українських абітурієнтів після першого туру залишилася без місця. Це пов’язано не стільки з окремими обмеженнями для іноземців, скільки із загальною нестачею місць у популярних школах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Експерти звертають увагу й на іншу проблему: значна частина українських підлітків віком 15—17 років узагалі не потрапляє до системи середньої освіти. За різними оцінками, у чеських середніх школах навчається лише приблизно кожен третій український підліток цієї вікової групи. Решта або продовжує дистанційне навчання за українською програмою, або тимчасово випадає з освітньої системи.
Головним бар’єром для вступу та навчання залишається мова. Навіть якщо підліток добре навчався в школі в Україні, без достатнього знання чеської йому складно скласти вступні іспити й навчатися на рівні з чеськими учнями.
Це відзначає й Михайло, біженець, який вчиться в місцевій середній школі.
«Я навчаюся на третьому курсі в чеській середній школі. Загалом мені тут подобається, вчителі ставляться досить дружньо. Найскладніше було на початку, через мову. Хоча чеська трохи схожа на українську, все одно потрібен час, щоб звикнути до цього. Іноді було важко через нову систему навчання, але з часом стає легше, і загалом це хороший досвід у житті».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Однак мовний бар’єр залишається проблемою і після вступу. Багато українських школярів стикаються з тим, що звичайної адаптації недостатньо для повноцінного навчання. Різниця в навчальних програмах, нова термінологія та необхідність швидко опановувати професійні предмети чеською мовою створюють додатковий тиск.
Олександр, який також вчиться в середній школі, теж бачить проблеми.
«Вчитися важко, через те, що у нас дуже різний менталітет. Ось ніби спілкуватися можна тільки з тими, хто приїхав і в таких же умовах перебуває, або дуже рідко можна знайти якогось чеха, який збігатиметься за менталітетом. Але мені не пощастило, я таких не знайшов. Мені особливо не подобається, що я втрачаю на це час. В мене така думка через те, що я ще вчусь на архітектора в Україні і на автомеханіка в чеській школі».
Схожа ситуація спостерігається і у вищій освіті, хоча там масштаби інтеграції виглядають стабільнішими. За даними Чеського статистичного управління, в університетах Чехії навчається близько семи тисяч студентів з України. Після початку повномасштабної війни Росії проти України їхня кількість зросла: частина студентів продовжила навчання, перерване в українських університетах, частина вступила заново.
Більшість із них навчається у публічних університетах. Вікторія, яка вчиться в чеському виші, загалом задоволена.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Я зараз навчаюсь в університеті на другому курсі і вже можу сказати, що навчання кожної людини залежить від неї. Комусь це дається легше, комусь дається тяжче. Для мене це щось середнє. Іноді це предмет, який можна вивчити за один вечір, а іноді це предмет, якому треба просто приділити час. Це все індивідуально, але мені дуже подобається чеська система, завдяки якій ти можеш планувати собі і якусь «бригаду» паралельно. Тобто 100%, це буде п’ятниця, субота, неділя — вільні, а іноді виходить зробити графік, що буде і четвер вільний, або інший день в тижні. Тобто ближче до другого курсу вже менше предметів і менше часу треба виділяти на навчання. Предмети, які не склалися з першого року, переходять на другий, що дає можливість повторити все і з більшою впевненістю скласти. Наприклад, в мене не траплялися ніколи такі вчителі, які засуджували мене за те, що я українка і так далі. Тобто я з цим проблем не мала. Тому я не відчуваю різницю ставлення між мною і іншими чехами, вони ставляться до всіх однаково. І так як це університет, вчителі вже більше сподіваються на те, що ви знаєте, що робите, і самі відповідальні за своє навчання. Тому для мене університет — це як частина відпочинку зараз. Мені все подобається, і я рада, що так все склалося. І завдяки тому, що я закінчила 11 класів в Україні, я була наймолодшою, напевно, на курсі».
Окремої статистики щодо відрахувань саме українських студентів або школярів чеські державні відомства у відкритому доступі майже не публікують. Міністерство освіти регулярно повідомляє про кількість учнів і вступників, але дані про неуспішність навчання зазвичай наводяться лише у загальній статистиці без поділу за громадянством.
Водночас фахівці з освітньої політики зазначають, що саме підлітки старшого шкільного віку залишаються найбільш уразливою групою. На відміну від молодших дітей, які швидко інтегруються через основну школу, українські підлітки приїжджають уже на етапі, коли освітня система стає більш спеціалізованою і вимагає доброго володіння мовою. Саме тому доступ до середньої освіти і успішний перехід до університетського навчання залишаються одним із ключових викликів інтеграції українських біженців у Чехії.
