Засинають на уроках. Інтегрувати вдається не всіх українських дітей
Вони засинають на уроках, бо не можуть відпочити в гамірних гуртожитках. Вони не мають шкільного приладдя і місця, де робити домашні завдання, бо тиснуться в одній кімнатці з матір’ю і братами й сестрами. У таких умовах живуть деякі українські діти, що ходять до основних шкіл у місті Тахові, одному з промислових центрів Плзенського краю.
Близько третини учнів у цих школах становлять іноземці. І найбільше серед них саме українських біженців. І різниця в їхньому рівні освіти велетенська, кажуть директори місцевих шкіл, яких опитало інтернет-видання Novinky.cz.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Залежить від того, чи ці діти прибули з великих міст, чи з сіл. Ми зустрічаємося, наприклад, із шестикласниками, які не знають, що таке циркуль чи лінійка, і не вміють зобразити пряму лінію», — каже виданню Дана Фецкова, яка директорує в основній школі на Костельній вулиці.
Нині в цій школі 224 учні, з них 82 — іноземці. Українців серед них 50, інші — болгари, румуни, угорці чи молдовани. Вчителі наражаються не лише на мовний бар’єр, а й на культурні та інші відмінності.
«У нас не раз ставалося, що діти з менш розвиненої української місцевості не ходили до школи, коли дощило. Вони так звикли», — розповідає Фецкова.
Схожий досвід має й директор основної школи в Заречній вулиці Зденек Гнат. «Справді залежить від того, з якого середовища вони походять. Маємо випадки, коли учні взагалі не отримували освіти, хоча й мали», — каже він.
Величезна більшість дітей у Тахові живе в гуртожитках
Його школу відвідує 686 учнів. Іноземців серед них 162, з того 102 походять із України.
Як каже Гнат, велику роботу робить українська асистентка Оксана Коропенко, яка є одночасно й перекладачкою і контактною особою для батьків. «Величезна більшість дітей, на жаль, живе в гуртожитках», — додає він.
Коропенко підтверджує це. Вона, наприклад, допомагала хлопцеві, який спав під час навчання, бо був перевтомлений. «Ми з’ясували, що кімната в гуртожитку, де він живе, відразу біля входу, де розташована й курилка. Майже постійно там хтось ходить, бо люди працюють у три зміни. І хлопець не може спати», — пояснила вона.
Цю ситуацію асистентка вирішувала з директором, соціальною службою і некомерційною організацією. Врешті вдалося знайти нове житло.
Проблема зазвичай полягає в тому, що житлом іноземців забезпечують «агентури» — агентства-посередники в працевлаштуванні. «І ті потім бояться й писнути, щоб їх ніхто не вигнав і всі не опинилися на вулиці», — сказала Коропенко.
На схожі проблеми вона натрапила у двох дівчат, яких додатково вчить чеської. «Вранці вони в мене теж засинають. Їхні батьки повертаються зі зміни по десятій вечора, всі в одній кімнаті, і вони прокидаються. Дівчатка ходять у смердючому одязі, хоч він і випраний. У гуртожитку пліснява, все там смердить», — розповіла вона.
Тамтешні умови асистентка називає цілком непридатними. До того ж у тому приміщенні живуть і інші іноземні робітники. «Дехто з них пиячить, б’ється, співає. Тож батьки не хочуть, щоб діти взагалі виходили з кімнати», — сказала вона.
Українським дітям із основної школи на Горніцькій вулиці теж ведеться не краще. «Один мій підопічний немає навіть де робити уроки. А його мати працює по 15, іноді й по 16 годин на добу. Тому за ним доглядаю я», — розповіла асистентка Гана Кліманова.
«Місто докладає великих зусиль»
У цій школі 610 дітей, іноземців 89, українців 66. За словами її директора Радека Червеного, інтеграція вдається лише частково. «Дехто має величезний прогрес, швидко вивчає чеську і виграє різноманітні змагання. А інші сподіваються, що повернуться додому, тож не мають мотивації дійти порозуміння і звикнути до тутешніх умов», — звернув увагу він.
Із такою думкою погодилися й інші згадані директори. «Місто, з яким ми інтенсивно співпрацюємо, докладає багато зусиль. Наприклад, воно влаштувало курси чеської в пообідній час», — розповів Гнат.
Керівництво Тахова добре усвідомлює, що кількість іноземців висока. До 11 тисяч постійних мешканців додалося 4500 людей із-за кордону.
Українці жили в Тахові і перед повномасштабною війною Росії проти України, каже заступниця старости (мера) міста Вендула Махова, яка також відповідає і за шкільництво. «Вони їхали сюди на роботу до місцевих фабрик і промислових зон по сусідству. Після російського вторгнення їхня кількість у нас зросла», — констатує вона.
Працювати з дітьми вже з раннього віку
За словами Махової, важлива не лише підтримка вчителів і студентів, а системне рішення. «Важливо працювати з дітьми з соціально скрутного середовища вже з раннього віку. Тому ми розширюємо місткість дитячих садків. Крім того, ми попросили дотації на будівництво приміщення для дитячої групи. Шкільні приміщення мають бути доступними для всіх», — наголосила вона.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Крім того, місто планує залучити соціальних працівників для роботи в школах — кошти на це були отримані з урядової дотації. «Вони можуть звернути увагу, що дитина не йде в турпохід, не має з дому сніданків, запізнюється й так далі. Вони почнуть вирішувати проблему вчасно і будуть говорити про це з батьками, а в разі потреби і з іншими фахівцями. Вчителі, з одного боку, не мають для цього можливостей, а з іншого, не можуть на своїх посадах втручатися в родинні справи, а соціальні працівники можуть», — пояснила заступниця мера Тахова.
Завдяки дотації школи також мають кошти на шкільне приладдя, екскурсії чи додаткові заняття з тими, хто їх потребує. Але Тахов отримав не тільки фінансову підтримку.
Ще однією формою підтримки є інтеграційна програма Міністерства внутрішніх справ, спрямована на цілі родини. «Ми змінили правила. Діти, які не мають у нас дозволу на постійне мешкання, але ходять до наших шкіл, мають шанс вибратися з жахливих умов гуртожитків у міські квартири», — підсумувала Махова.
