Чешка з позивним Радоух пілотує дрони на українському фронті: «Свобода не самоочевидність, тому я тут»
Іти воювати за Україну її змусили перш за все сумління і виховання. «З дитинства батьки виховували мене в любові до свободи і відчутті справедливості. Це цінності, для підтримки яких потрібні дії», — каже Радоух в інтерв’ю станції Plus Чеського радіо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Свобода — не самоочевидність, а справедливість не виникає сама по собі, а лише тоді, коли хтось стає на її бік. І це так у будь-якому масштабі — чи йдеться про зацькованого однокласника, чи, як у цьому екстремальному випадку, про країну, яка зазнала нападу. В цьому принципі нічого не змінюється. Але моє рішення було болісним, і все ще трохи є», — каже чешка.
Зокрема, перш ніж вирушити на фронт в Україні, їй довелося влаштувати собі певну психологічну підготовку, яка протривала досить довго — «бо це означало відмовитися від свого власного життя і вирушити в щось цілком чуже».
А сам вступ до українського війська — це досить прямолінійний адміністративний процес, навіть для іноземця, і всі в цьому дуже допомагають, розповідає Радоух: «Ви надаєте особисті дані, проходите військово-лікарську комісію, а коли ви іноземець, то на вас іще чекає безпекова перевірка, вона триває якийсь час».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Потім іде приблизно півторамісячна базова підготовка, а якщо є бажання мати гарантовану професійну позицію, то ще й професійне тренування, приблизно таке ж за часом — у випадку Радоух це була підготовка зі спеціалізацією на FPV-дронах, у яких оператор бачить його роботу через відеокамеру на самому дроні, «від першої особи».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Бойова робота, за її словами, — це тижневі ротації переважно командою з чотирьох людей, які працюють у підвалі чи бліндажі — «де місця, як у холодильнику, а приватності — як у приймальні поліклініки». Оператори стежать за моніторингом аеророзвідки і чекають на команду до удару: «Як тільки ми отримуємо координати, ми швидко виходимо, виносимо дрон із боєзарядом відповідно до завдання, одночасно виносимо другий дрон, який тримає сигнал як ретранслятор, і летимо. Все намагаємося зробити якнайшвидше, щоб ціль залишалася, наскільки можливо, щонайближче до місця, координати якого ми отримали. І, звичайно, якщо ми опиняємося під обстрілом, то завдання не виконуємо».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Як каже чешка, витрати на те, щоб усе працювало як треба, величезні. «Ми всі скидаємося на необхідне з нашої платні. Ми дуже вдячні за те, що маємо стільки донорів, які нам допомагають. Найчастіше витрати пов’язані з ремонтом автомашин чи з ремонтом якихсь дорожчих технічних компонентів», — розповіла вона.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«Через те, що війна триває вже довго, в більшості людей на фронті видно, що вони через виснаженість і постійне напруження цікавляться вже радше тим, що безпосередньо стосується їх самих у даний момент — буквально саме в даний момент. Мається на увазі, який вони отримають наказ, чи підуть на позицію і коли підуть, із ким підуть на позицію. Або коли побачаться з родиною — це, звичайно, велика тема», — каже чешка.
«Справді мало хто має досить енергії на те, щоб розмірковувати про майбутнє в контексті загальносвітових подій, а тим більше на те, щоб вести про це дебати. Якщо я хочу з кимось обговорити геополітику, то це, парадоксально, буде радше людина, яка перебуває далеко від фронту», — розповіла чеська доброволка з позивним Радоух, операторка бойових дронів на українському фронті.
