Дві третини біженців живуть за межею бідності. Чому?

Дві третини українських біженців у Чехії живуть за межею бідності. Такі дані оприлюднило агентство PAQ Research за результатами дослідження, здійсненого в червні. Які ж основні причини, які заважають українцям реалізовувати себе у Чехії й заробляти достатньо?

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Роботу в Чехії мають уже дві третини біженців, але більшість працює на посадах нижче від своєї кваліфікації — нове дослідження

Згідно з дослідженням агентства PAQ Research, 68 відсотків біженців станом на червень жили за межею бідності. Попри те, що дві третини працездатних українців уже знайшли роботу, більш ніж половина з них працює на менш кваліфікованих посадах, ніж в Україні, і заробляє до 150 крон на годину.

Валерія працює продавцем фастфуду в метро. Вона каже: зарплатня не висока, тому змушена працювати більше і у вільний час ходити на підробітки.

«Я маю освіту вчителя, але тут мушу працювати багато, щоб заробляти достатньо. Тут мені платять 140 крон за годину, тобто за місяць виходить десь 25 тисяч крон, з яких на руки отримую лише 18. Тому, крім цього, я ще двічі на тиждень ходжу на прибирання в офіси. Там теж не багато платять, але доводиться працювати на кількох роботах, щоб оплачувати квартиру та рахунки».

Згідно з цим дослідженнями, найбільшими перешкодами для працевлаштування українці називають недостатнє знання чеської мови і неможливість доглядати за дітьми.

Олена з Нікополя має двох п’ятнадцятирічних синів і шестирічну дочку. Вона каже: майже рік не могли знайти для хлопців школу, а дочку у перший клас вдалось влаштувати лише місяць тому. Через це Олена досі не змогла знайти роботу, тож чеські гуманітарні виплати — зараз єдиний дохід для сім’ї.

«В Україні я мала власний бізнес. Працювала сама на себе, робила домашні напівфабрикати. Кожен мав своє житло, роботу, статус, а тут ми не можемо себе знайти у своїй професії, у бізнесі. Я тут вже не можу зробити свій бізнес. За квартиру я вдома не платила такі гроші, бо вона там у мене була своя, а тут більш ніж тисячу євро щомісяця. Що найбільше заважає? Це мова, невизначеність, не знаєш, до кого звернутися за допомогою, і відчувається на 90%, що ми тут зайві й нікому не потрібні».

Через це, щойно закінчиться війна в Україні, вона планує повернутися додому. Натомість, розповідає жінка, її сини вже вивчили мову і хочуть залишитись у Чехії. Тож поки родина на роздоріжжі, каже Олена.

«Діти у мене закінчують дев’ятий клас і будуть вступати скоро у старшу школу, і діти вже не хочуть повертатися. Вони хочуть здобути європейську освіту. Вони дуже добре тут навчаються і вирішили, що будуть залишатися тут. А от я під сумнівом. Найімовірніше, що ні. Хочу повернутись додому».

А от Тетяна з Кривого Рогу, мати двох дочок, шести та восьми років, каже: зараз не може знайти роботу через незнання чеської мови. В Україні Тетяна працювала продавцем, а тут поки спілкування з людьми викликає страх, а часу відвідувати курси нема.

«Мова дуже складно дається. Не маю часу. Мало годин на працю, а для нас, українців, пропонують лише роботу за 100 крон і таку, найбільш брудну. Пробувала ходити ночами прибирати, але переважно вночі, а це дуже важко, бо потрібно дітей збирати до школи зранку. Забрати зі школи треба о третій, ведеш їх на восьму, а такої роботи, щоб з 9-ї до 14-ї, за нормальні гроші ніхто не пропонує. У мене ось вони на лікарняному були, то одна, то друга. Не можу йти на роботу, не виходить, справді. Живемо на цю гуманітарну допомогу, і все. Ще й маємо в Україні кредит на 10 тисяч гривень, який треба гасити. Складно жити у чужій країні».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Нова система гуманітарної допомоги біженцям мотивує до нелегальної праці, попереджають експерти

Соціологи стверджують, що все ж двоє з трьох економічно активних біженців мають роботу, і майже половина з них у звичайних ситуаціях може спілкуватися чеською мовою. Та все ж, згідно з дослідженням агентства, 68 відсотків біженців живуть за межею бідності. Переважно це пов’язано з тим, що майже половина біженців проживає в орендованому житлі, бо, зі змінами в законі lex Ukraine, право на безплатне житло після перших 150 днів від надання тимчасового захисту мають лише незахищені особи, тобто в основному діти, люди похилого віку та особи, які доглядають за дітьми до 6 років. Саме ця зміна підтримки чи не найсильніше вплинула на становище біженців, каже соціолог, наукова співробітниця Інституту соціології Академії наук Чеської Республіки Яна Леонтієва.

«Загалом, за оцінками експертів, приблизно дві третини вимушених переселенців з України в Чехії після ухвалення lex Ukraine зіткнулася із проблемою з житлом, тобто були вимушені або переїхати та шукати інше житло, або платити комерційну орендну плату. І цей закон також торкнувся і виплати гуманітарної допомоги біженцям та фінансової допомоги так званим солідарним домогосподарствам, які поселяли у себе біженців. Міграція як така, принаймні на перших стадіях, часто пов’язана зі зниженням соціального та економічного статусу. І тим паче міграція, яка є не планована, яка є вимушена, яка пов’язана з травмами війни, деколи з психологічними травмами, з втратою житла чи навіть втратою близьких. І не варто забувати, що війна в Україні ще триває. Більшість біженок, як відомо, жінки. Значна частина має неповнолітніх дітей, і ми говоримо про неповні родини, про життя між двома світами з великою мірою невизначеності, в тому числі щодо тривалості перебування в іншій країні. Також навіть якщо ми говоримо про загалом досить високий рівень освіти українських біженців в Чехії — деякі дослідження показують статистику близько 70 відсотків, — то картинка у країні перебування показує трагічно низький відсоток використання набутої освіти та кваліфікації. Якщо взяти до уваги всі перелічені фактори, то не дивно, що, за даними дослідження, яке вже півтора року проводить Інститут соціології, близько 70% українських біженців перебувають за межею бідності».

Крім того, нинішня ситуація може спонукати деяких біженців приховувати доходи, адже 100 відсотків доходу враховується при розрахунку гуманітарної допомоги. Якщо легальний дохід збільшується на одну крону, допомога зменшується на одну крону, а загальний дохід не змінюється. Це демотивує збільшувати легальні доходи, пояснюють експерти.