Герой чи негідник? Гуситський полководець Ян Жижка помер 600 років тому
Століттями існували два образи Яна Жижки. Одна сторона високо оцінювала його боротьбу з чужинцями і порочною церквою. Більшість католиків, навпаки, вважала його руйнівником і вбивцею. Оцінки воєначальника мінялися в той чи інший бік і через ідеологічні й національні погляди. І через 600 років після його смерті очевидно, що портрет одного з найвидатніших діячів чеської історії ніколи не буде чорно-білим.
Ян Жижка з Троцнова і Каліха помер 11 жовтня 1424 року під час облоги його військом міста Пржибислава. Але помер великий полководець не в бою, а в ліжку, від хвороби.
«Славетний гуситський гетьман провів на сцені великої історії лише п’ять років і десять тижнів. А проте, як і всі справді великі історичні особистості, він викликав і викликає палкі дебати», — пише історик Петр Чорней у своїй монографії «Ян Жижка: життя і часи гуситського воїна». Прихильники ставилися до Жижки як до якогось міфічного героя без страху й докору, його супротивники бачили в ньому злочинця, насильника і вбивцю.
«Ми не знаємо, коли і де він народився, який вигляд мав, чи осліп він спершу на ліве чи на праве око… Ми не маємо уявлення, чи вмів він читати й писати, які він знав іноземні мови і чи знав узагалі, в яких країнах він бував, на якому саме місці помер і де врешті спочили його тілесні останки. Власне, ми знаємо про нього жалюгідно мало», — пише історик.
Із того, що вдається дізнатися, випливає, що народився Жижка близько 1360 року в маєтку Троцнові на півдні Чехії і що його родина належала до тамтешньої дрібної шляхти. На початку 15-го століття він увійшов до групи розбійників, яких упіймали і стратили. Але, схоже, хтось впливовий при дворі короля Вацлава IV замовив слово за Жижку, і він уникнув смерті.
Потім Жижка пішов найманцем у загони, які воювали на боці Польсько-Литовської унії проти Ордену німецьких лицарів. Після повернення до Чехії він став брамником при празькому дворі Вацлава IV.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
«У столиці, при королівському дворі, він надихнувся реформаторською концепцією Яна Гуса, хоча ми не знаємо напевно, чи зустрічався він із Гусом особисто, чи слухав його казання», — пише Чорней.
І коли почалася гуситська революція, Жижка використав свій попередній воєнний досвід у битвах, у яких він здобув славу непереможного воєначальника. Відтоді й почала народжуватися легенда про нього.
І гуситський хроніст Вавржинець із Бржезової, який мав значний вплив на створення славетного образу Яна Жижки, якось позабув згадати про жорстокості, які супроводжували розграбування військами Жижки монастирів чи захоплення міст.
Тоді проти спалення храмів, убивства священників, ченців і цивільних мешканців виступали навіть менш радикальні прихильники Гусових реформ.
Середньовіччя було жорстокою добою, і не тільки в Чехії. Досить згадати про одночасну Столітню війну між Англією і Францією чи про неперервні війни в Італії.
Релігійні війни навіть поміж християнами були серед найжорстокіших, хоча їхні сторони вбивали одне одного в ім’я того самого бога.
Але хто б і що не казав про гуситські часи, вони для багатьох поколінь чехів були часами переможними, якими вони пишаються досі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Історики погоджуються, що Ян Жижка був геніальним військовим стратегом. «Він умів ухвалювати швидкі й рішучі рішення в ту хвилю, коли битва схилялася в той чи інший бік, коли було необхідно щось змінити, коли було потрібно діяти. Він був здатен вгадати, коли ризик для нього був би надмірним», — розповів станції Radiožurnál Чеського радіо Якуб Смрчка, директор Гуситського музею в Таборі — місті, що стало «столицею» гуситського руху.
Тож, каже він, у музеї звертають особливу увагу і на особистість Яна Жижки. Нині й до середини травня 2025 року там триває присвячена історичному діячеві виставка, орієнтована спеціально на дітей.
Але також виставка «Ян Жижка — 600 років» спрямована й на дорослих: вона розповідає всю історію життя полководця, супроводжуючи її короткими фільмами чи мультфільмами, копіями зброї й бойових машин тих часів чи й оригінальними предметами.
І під кінець кожен сам зможе скласти власне уявлення про те, ким був Ян Жижка — героєм і Божим воїном чи злочинцем і вбивцею. І кинути квасолину на ту чи іншу шальку терезів, щоб схилити стрілку в бік «неба» чи «пекла».
Також на цю тему
-
Як жили люди за часів Яна Жижки? Сільське життя в середньовіччі показує Археоскансен Троцнов
Це правдива і повністю функціональна копія середньовічної фортеці і невеликого села.
