Різдвяні традиції в Чехії. Що потрібно знати про святкування?
Різдво (Vánoce) — це одне з улюблених свят у Чехії, воно супроводжується багатьма традиціями, які передаються з покоління в покоління.
Починається усе з передріздвяного періоду — адвенту, який триває чотири тижні до Різдва. Усі прикрашають домівки, і головний символ — вінок із чотирма свічками, де кожна символізує один із чотирьох тижнів адвенту, тож чехи щонеділі запалюють нову, додаючи домівкам світла й тепла.
В адвентний час найприємніше заняття для дітей та дорослих — випікання різдвяного печива. Cukroví — це незмінна частина підготовки до свята. Його готують зазвичай за кілька тижнів до Різдва, щоб воно «дозріло» і набуло потрібного смаку. Серед найпопулярніших видів: імбирно-медові пряники (perníčky), які випікають за 2—3 тижні до Різдва, щоб воно стало м’якішим; крихке, наприклад, linecké — його смак покращується через кілька днів після випікання; ванільні рогалики (vanilkové rohlíčky) з мигдалевого тіста, посипані цукровою пудрою, та «осині гнізда» (vosí hnízda) — це печиво без випічки з ромовим кремом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Йоганна Ванчурова каже: процес випікання є частиною святкової атмосфери, і найчастіше вся родина бере у цьому участь.
«Хтось пече печиво разом з дітьми, але діти мають бути трохи старші. Я в дитинстві це печиво лише їла, а коли стала старшою, то почала допомагати мамі під звуки колядок. Найчастіше ми пекли ванільні рогалики, лінецьке печиво та пряники. Ми часто прикрашали ними ялинку, і це було дуже гарно. А ще ми завжди пекли печиво завчасно, щоб воно полежало та помʼякло в холоді, наприклад, у коробках на балконі чи за вікном. Іноді хтось його міг навіть вкрасти з підвіконня. Також часто стається, що печиво «зникає» ще до Святвечора — його просто зʼїдають і нічого не залишається».
24 грудня — Святвечір (Štědrý den) — день посту та святкової вечері. З постом у Чехії повʼязана цікава традиція, яка називається «золотою свинкою» (zlaté prasátko). За повір’ям, якщо нічого не їсти до святкового застілля, ввечері можна побачити «золоту свинку», яка є символом удачі, багатства, процвітання та щастя в прийдешньому році. Вважається, що вона є своєрідною нагородою за терпіння й самоконтроль. Наразі у багатьох родинах ця традиція підтримується жартівливо. Наприклад, батьки ставлять золоті свинки як прикраси, щоб діти могли їх знайти після посту.
Йоганна пояснює: за повірʼям, «золота свинка» з’явиться на стіні, блисне у відображенні у вікні — або в уяві людини, яка постила.
«Така традиція, що це свято деякого переїдання, і, певно, через голод людям ставало погано і ввижалися ці блиски та поросятка. Це трохи божевілля, але дехто досі так робить».
На відміну від української традиції із 12 пісними стравами на Святвечір, у Чехії немає суворої вимоги до кількості страв на різдвяному столі. Однак є наїдки, які вважаються обов’язковими — такі, як смажений короп, який символізує родинний добробут і удачу, картопляний салат — пісний варіант олівʼє, та рибний суп, який готується з риб’ячих голів, овочів і спецій. Солодкі каші, схожі на українську кутю, подають лише у деяких прикордонних регіонах Чехії, як-то південна Моравія та Сілезія. Натомість у великих містах, наприклад, у Празі, родини дедалі менше зважають на необхідність приготування саме пісних страв, а коропа змінюють на інші види риби, каже Йоганна Ванчурова.
«Дехто має рибний суп, але у нас у родині ніколи не було цієї традиції. Картопляний салат кожен робить по-своєму, це досить жирна їжа з яйцем, ковбасою і майонезом. Хоч це й салат, але він тяжкий для шлунку, тож потім у багатьох болить жовчний міхур. Досить часто у цей день люди потрапляють у швидку допомогу з болями шлунку або кістками в горлі. Тому люди часто не люблять купувати традиційного коропа, а замінюють його на іншу рибу, таку, як пангасіус, форель, філе червоної риби без кісток чи тріску. Також ми часто мали свинячі чи курячі відбивні в паніруванні з картопляним пюре».
Ще одна цікава відмінність чеського Різдва у тому, що подарунки діти отримують не від Санта-Клауса чи іншого схожого персонажа, а безпосередньо від Єжишка (Ježíšek), тобто маленького Ісусика. Їх тут відкривають одразу після вечері на Святвечір, а не вранці вже 25 грудня, як у багатьох інших країнах, каже Якуб Шимек.
«Я пам’ятаю, це не традиція, але нам робили в дитинстві сюрприз: вимикали електрику, коли вже подарунки були під ялинкою, щоб всюди погасло світло, і задзвонив дзвіночок. Ми отримуємо подарунки 24-го ввечері, після святої вечері, а в Америці, наприклад, діти отримують подарунки зранку».
Якуб Шимек додає: у Чехії є кілька цікавих традицій на удачу, які хоч вже й не часто використовують, та молодь про них добре знає.
«Такі старовинні традиції, як співання колядок, лиття олова. Це коли розплавлюється шматок олова і виливається у воду. Залежно від форми, яка вийде, ми маємо віщування майбутнього, але я цього ніколи не робив. Звичайно, багато де продаються спеціальні набори, щоб люди могли це зробити самостійно вдома. Є також традиція, що треба розрізати яблуко і подивитися на серединку, якої вона форми: якщо зірка, то в майбутньому буде щастя. Але потрібно розрізати не через стебло, а впоперек. Іще одна традиція, коли беруться шкаралупки від горіхів, туди ставляться свічки і пускаються у воду. Кожен член родини має свою шкаралупку. Якщо якась із них віддалиться від інших, значить, та людина віддалиться від родини».
Наступні два дні після Святвечора теж святкові. 25 грудня — безпосередньо Різдво (Vánoce, або ще Boží hod) — день спокою, сімейних зустрічей, перегляду казок на телебаченні та відпочинку. Люди йдуть до храмів або приймають гостей. 26 грудня — день святого Степана (svátek svatého Štěpána) — день для відвідин друзів і дальніх родичів.
У Чехії, як і в Україні, співають традиційні колядки і встановлюють різдвяні вертепи (betlém) — сцени з зображеннями народження Ісуса. Попри усі відмінності, Різдво у Чехії та в Україні — однаково особливий час, коли поєднуються духовність, затишок і тепло сімейних традицій. Особливо нині, коли чехи й українці святкують його разом.
