Українці лише пиячать і не працюють? Абсолютна дурниця, кажуть соціальні працівниці
Українки, які працюють у Чеській streetwork-асоціації, мають справу з земляками з ранку до вечора, і їм вкрай неприємні деякі перекручені уявлення чехів про українців у Чехії.
Про роботу асоціації, що надає соціальні послуги просто, так би мовити, на вулиці, серед людей, а не в офісі, і погляди двох її українських працівниць, Ірини і Тані, розповіло інтернет-видання Aktuálně.cz.
«Мало хто з чехів усвідомлює, що де в чому в нас в Україні є інакші звички, тому ми потребуємо більшого порозуміння», — каже Таня, яка є однією з одинадцяти так званих міжкультурних асистентів і асистенток у Празі. А крім того, вона мати двох дітей і має безліч спостережень про життя в Чехії. Деякі моменти вона пережила сама, іншими з нею поділилися її земляки.
Таня згадує, які несподіванки вона спершу особисто переживала в чеській школі. «Раніше я й інші мами з України не розуміли, чому це діти мусять приходити до школи за 15 хвилин до початку уроків. У нас нічого такого не було. Або нам не було ясно, чому наші діти мають ходити на педагогічну підтримку (вона призначена для дітей зі спеціальними освітніми проблемами — це може бути і відставання в розвитку дитини, і труднощі в адаптації іноземців — ред.). Ми собі думали: вони що, хворі в нас?» — розповідає вона. Або ще один приклад: в Україні вчителів не цікавить, якщо дитина вдягнена на уроках у те саме, в чому була на занятті фізкультури, не перевдягаючись.
Таня пояснює, що саме через такі відмінності комунікація між чехами й українцями принципово важлива. За її словами, йдеться про те, що українці призвичаюються до чеських звичок поступово, і їм треба ці звички пояснювати.
Координатор асистенток Шимон Погоржелий при цьому звертає увагу: «Не варто очікувати, що люди з України будуть інтегруватися швидко. Я думаю, що це тривалий процес — але він двобічний. Необхідно, щоб і ми були відкриті до цих людей і запропонували їм такі ж можливості, як і чеським дітям і підліткам».
«Дуже важливо, що я можу і в межах своєї роботи асистентки зустрічатися з мамами з України, бо я можу їм їхньою мовою пояснити, що і як у Чехії працює, які тут є звички і що було б добре, наприклад, робити їхнім дітям у школах», — каже Таня. Вона в своїй роботі зосереджується на українській молоді віком до 26 років.
Українська молодь у парках
За словами координатора Погоржелого, асистентки по всій Празі зустрічаються з великою кількістю груп української молоді — осіб і по 20. Молодь шукає товариство однолітків, які мають схожий досвід і говорять тією ж мовою. Вони збираються в парках чи торговельних центрах, і чехи часто дивляться на такі групи негативно.
«Вони голосно розмовляють і іноді залишають по собі безлад. Наші асистентки звертаються до них і розпитують, чого молодь потребує. Вони пропонують різні альтернативи, як забавлятися у вільний час», — розповідає Погоржелий.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Торговельні центри, парки й ігрові майданчики обходить і Танина подруга і колежанка Ірина з Чеської streetwork-асоціації. «Я ходжу туди, де збирається молодь. Коли я натрапляю на молодь із України, питаю їх, що і як вони роблять, і пропоную їм допомогу», — розповіла Ірина.
Із метою запобігання асистенти надають підліткам також поради щодо хвороб, які передаються статевим шляхом, алкоголю й наркотиків. Вони мотивують молодь і шукають із підлітками можливості до самореалізації. Також для них влаштовують екскурсії поза Прагу, а влітку планують із ними і тижневий виїзд у передгір’я Крконош.
Українські асистентки звертають увагу, що для українських дітей і молоді в Чехії важке вже саме навчання у школі. Дітям потрібен час, щоб вивчити чеську мову і ще й спеціальну термінологію — загалом шкільну і терміни з окремих предметів. «Цього для них дійсно багато, вони не мають ніяких пільг. А проте багато хто з них дійсно намагається не відставати від чеських школярів», — каже асистентка Ірина.
Українки багато працюють, щоб забезпечити дітей
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Обох асистенток найбільше ображає й обурює, коли вони наражаються на стереотипи, які має про українців частина чеської громадськості. «Дехто твердить, що ми всі отримуємо гуманітарну допомогу і не працюємо. Або що українці багато пиячать. Це ж абсолютні дурниці! Навпаки, ми самі бачимо, як багато українців і українок працює, і вони не пиячать», — згодні Таня й Ірина.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
А щодо роботи вони звертають увагу, що деякі вчителі вважають, що українські матері не приділяють уваги своїм дітям, коли працюють усю другу половину дня чи й увечері. «Але правда протилежна: адже їм дуже-дуже важливі їхні діти, і вони тим більше намагаються більше працювати, бо житло в Чехії дуже дороге», — констатують асистентки.
Координатор Шимон Погоржелий переконаний, що проєкт допомоги його асоціації важливий тим більше тому, що про роботу «на вулиці» з українською молоддю в Празі і деінде в Чехії часто забувають і недооцінюють її. «І держава мала б, звичайно, краще інтегрувати молодь у школах — адже у Празі досі існують суто українські шкільні класи. Держава могла б також допомогти знайти їм гідне житло, бо діти, які живуть у гуртожитку, в багатьох випадках не мають можливості самореалізуватися», — каже він.
