Яка категорія громадян немає права на тимчасовий захист

Актуальні новини, нові правила та послуги для тих, хто опинився у Чехії, через війну.

У Дії додалась ще одна послуга

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Що дасть «Дія» біженцям

Пенсійне посвідчення також тепер у Дії. Це нововведення із завантаженням пенсійного посвідчення вже протестувала команда застосунку. Доступними є посвідчення наступних видів пенсій: за віком ( для жінок від 55 років, для чоловіків від 60), спеціальне (видане через інвалідність, втрату годувальника). Розробники зауважують, що посвідчення за віком підтягується у Дію автоматично, лише потрібно перевірити оновлення застосунку до останньої версії у App Store, Google Play чи HUAWEI AppGallery. Посвідчення старого зразка у вигляді книжечок Дія не відображає, таке посвідчення потребує оновлення у Пенсійному фонді.

Яка категорія громадян немає права на тимчасовий захист

Усіх у кого є дійсний дозвіл на проживання у Чеській Республіці Міністерство Внутрішніх Справ попереджає про те, що при дійсному дозволі на проживання, ви не маєте права на тимчасовий захист. Документи, які передбачають дійсний дозвіл це - довгострокова віза, посвідка на проживання, робоча чи синя карта. Тимчасовий захист – це, лише тимчасове рішення. Після закінчення терміну дії візи ви не матимете дозволу повернутися до початкової посвідки на проживання чи подати заяву на іншу, вам доведеться покинути Чехію, після завершення візи.

Безкоштовна освітня програма для дітей від 3 до 12 років

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

День Незалежності України в Чехії; як оформити медичне страхування

У Празі розпочався новий прийом на безкоштовну освітньо-інтеграційну програму для дітей з України. Приймаються виключно ті діти, які залишилися без дитячого садка та школи. Для того, аби потрапити на навчання у дитини повинна бути віза strpenia. При наявновності усіх вимог взяти участь у програмі можна безкоштовно. Заняття проходитимуть в закритому ігровому парку Праги – Krtkův svét (Praha 15). У цьому парку велика територія з комплексами вуличних розваг та зон для відпочинку, також він має невеличкий зоопарк та цирк. Доречі, вхід до ігрових зон та цирку для учасників програми також є безкоштовними.

Програма навчання буде ігровою, вона включатиме зарядки, ігри та пісні. Також дітям буде запропонований під час занять смачний перекус. Навчання відбувається за підтримки Міністерства освіти Чеської Республіки. Програма триватиме місяц і проходитиме кожного дня. Зараз триває набір на вересень та жовтень. Зареєструватися на вересень можна до 12 вересня, реєстрація на жовтень триватиме до 30 вересня. Реєстрація триває на сайті ICJ.CZ

---

Першого вересня до початкових та середніх шкіл Усті над Лабем пішли більше трьох з половиною тисяч дітей з України. Для маленьких біженців з багатодітних і нужденних родин благодійники придбали все, що необхідно для навчання. Тож, у нові школи вони пішли не з порожніми рюкзаками. Сюжет підготувала журналіст Олена Горячева.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Як застрахувати авто; як школярам поєднати освіту в Чехії й Україні

Жителі Усті над Лабем придбали для українських учнів більше півсотні наборів для школи. В пакунках портфелі і пенали, ручки і маркери, олівці і фарби, зошити і альбоми, - все, що допоможе дітям опановувати знання в нових шкільних родинах, - говорить волонтерка Йіндра Моравцова.

«Ми опікуємося великою кількістю нужденних. Даємо їм допомогу, тому що це самотні мами з дітьми, в яких немає роботи. Або в родині багато дітей. Від них ми отримали списки того, що необхідно дітям до школи. І зробили в магазині велетенське замовлення».

Кошти для шкільного приладдя зібрали благодійники з групи у фейсбуку «Україна на северу Чех». Більше чотирьохсот учасників групи – волонтери, які діляться з українцями речами, влаштовують безкоштовні курси, майстер-класи, вечірки, - розповідає Йіндра Моравцова.

« Значну суму зібрали на балу патріотів. Це щорічна акція, на якій збирають гроші на добрі справи. Цьогоріч він був присвячений допомозі українським біженцям, які мешкають в Усті над Лабем і в його околицях. Чому допомагаємо? Я била би рада, якщо б мені на цьому світі стало погано, та знайшлися люді, які б охоче допомогли. Хоча б на чверть від того, що я роблю зараз».

Матеріальна підтримка і душевне тепло чехів дуже потрібні українцям. Адже цього року першого вересня маленькі біженці опинилися далеко від рідних домівок, у нових школах, без друзів. Міська влада і громадські організації потурбувались, аби протягом літа діти пройшли адаптаційні і мовні курси, - говорить заступник мера Усті над Лабем Карел Каріка, який також вніс свої гроші на придбання шкільного приладдя.

«Ми знову починаємо адаптаційні курси для учнів середньої школи. Головне – вони будуть вивчати чеську мову та вирівнювати свої знання з основних предметів. Адже шкільні програми України і Чехії відрізняються. Я 30 років допомагаю бідним людям і безхатченкам. І розумію, що кожний може потрапити в таку ситуацію. Кожен, не дивлячись на національність, колір шкіри. Тому допомагати, - це найменше, що ми можемо зараз зробити».

Минулими вихідними в готелі «Владімір» за підтримки мерії Усті над Лабем відбувся благодійний ярмарок. Українські господині пригощали чехів національними стравами, а майстрині продавали свої роботи: картини, іграшки, сумки і футболки з унікальними принтами. Зароблені гроші підуть на допомогу дітям-біженцям.

---

Волиньська чешка Людмила Круликiвська приiхала з дiтьми до Чехii не як репатрiантка, але як бiженка вiйни. Редакторка Чеського радiо Алла Ветровцова з´ясовувала, як за допомогою Чеської Нацiональної Ради чеська спiлка села Мала Зубівщина Житомирськоi областi, яке росiяни обстрiлювали ракетами з самого початку вiйни, евакуювала родини до мiста Марiанськi Лазнi. Йшлося i про збереження чеської культури в Украiнi за допомогою спiлки "Мала Зубівщина", головою якоi є панi Людмила Круликiвська.

«Моя сім’я вся складається із чехів. Мій чоловік теж чех. Ще колись мій прадід переїхав із Чехії в Малинський район, це Житомирська область. Це відбулося ще в 1817 році, їм дали дозвіл їхати на Волинь і брали землю, розробляли. Давали ліси, болота. Дідусь тримав свій магазин, виробляв свою власну продукцію, ковбаси і продавав. А потім було розкуркулення і все забрали».

Пані Людмила розповідає, що традиції чеських переселенців спочатку були дуже суворими, щоб зберегти свою національну ідентичність та автентичні звички.

«Раніше тільки одні чехи мали одружуватися один з одним. Потім у 1939 році вже дали дозвіл, що можна вже з українцями одружуватись. Люди так самі придумали, тому що вже почалася мутація, тільки брат з сестрою, неможна було нікого змішувати. Я родом з Малинівки, Малинського району. Вийшла заміж в Коростеньський район, до Малої Зубівщини, і там теж чехи проживали».

Зараз чехи проживають у 5 селах Коростеньського району: Липляни, Малинське, Мала Зубівщина, Стремигород і частина села Новаків.

«Чеська культура взагалі цікава. Колись була чеська школа, потім вона стала українською. На даний час створена громадська організація, чесько-українська, культурно-освітня спілка «Мала Зубівщина». Іде збереження культури і всі здобутки чехів складаються в одну світлину. Робимо музей на Україні. Я працюю директором будинку культури, за сумісництвом бібліотекар. Голова чеської спілки «Мала Зубівщина».

Чеська спілка була відкрита в 1991 році. Старше покоління плинно говорить чеською, а молодь намагається підтримувати народну культуру. Раніше в Малій Зубівщині були дитячі гуртки, де діти співали чеські пісні. Однак багато чехів повернулося з України до Чехії після аварії на Чорнобильській атомній електростанції, а в лютому цього року до Чехії також виїхала родина Круликівських, але не як репатріанти, але біженці війни.

«24 лютого розпочалася війна. Нам зателефонували з чеської Національної Ради і сказали, що можна брати людей, дітей, щоб врятувати від війни. Але була дуже складна ситуація для того, щоб виїхати з Коростеня, тому що на Житомирщині були взірвані мости. І неможна було виїхати взагалі, ні до Житомира. У нас була дуже складна ситуація і з бензином, і неможна було його доставити до цих чеських автобусів, що чехи надали Малинській та Житомирській спілкам. То я взяла людей, замовили автобуса в Коростені, ми доїхали до вокзала, посадили людей і дітей в потяг і ми поїхали через Львів. Це була складна дорога, діти плакали. Все це було дуже жахливо. І приїхали ми в Маріанські Лазні».

В Маріанських Лазнях пані Людмила працювала асистенткою чеських вчителів в адаптаційних групах для українських дітей – біженців війни.

«Мовою я володію, розмовляю чеською. В даний час навчаюсь, щоб навчитися писати. Дуже добре нас прийняли, надали курси для дитячих адаптаційних груп. Діти знають свій родовід, вони гордяться тим, що вони чехи. Вони це знають, що прийшли ногами на Україну, їхні прапрадідусі».